Конспект лекцій з дисципліни "Фінансовий ринок"

Відповідно до першого, основним показником для розрахунку рейтингів є капіталізація компанії, тобто сумарна ринкова вартість емітованих компанією акцій. Крім того, враховуються й інші характеристики, які можна згрупувати за такими ознаками:

1) результативні показники – розмір чи оборот, обсяг продаж, вартість активів і т.п.;

 а) абсолютні показники – прибуток, власний капітал;

 б) відносні показники – різні види рентабельності, ефективність інвестицій у цінні папери;

1)показники, що характеризують особливості цінних паперів того чи іншого емітента: наприклад, по акціях – дивіденд, коефіцієнт “ціна-доход”, балансова вартість акції і т.п.;

2)порівняльні критерії – характеризують % зміни різних параметрів.

Якісний аналіз включає оцінку ризику емітента з позицій:

-зовнішнього економічного та регулятивного довкілля (політичні, законодавчі, інфляційні ризики, циклічність економіки);

-галузевої і регіональної належності (стадія життєвого циклу галузі: спад, зростання; стан попиту і пропозиції на продукцію, ступінь конкурентоспроможності, трудові ресурси і т.ін.);

-самого підприємства-емітента (специфіка продукції, стадія життєвого циклу, ринкова ніша, стан основних фондів і технологій, персонал, якість менеджменту, якість продукції, здатність до інновацій).

У країнах з розвинутим фондовим ринком рейтингова оцінка акцій і облігацій використовується широко. Довіра до рейтингів настільки висока, що віднесення цінних паперів до того чи іншого класу само по собі може впливати на їхню вартість. Для емітента рейтинги відкривають доступ до ринків публічного і приватного розміщення капіталу. Для інвесторів завдяки незалежній оцінці рейтинги є важливими індикаторами ефективності капіталовкладень і сприяють підвищенню ліквідності ринку.

В Україні існує певний досвід складання рейтингів емітентів і їхніх цінних паперів. Але довіра до них невисока, тому що за базу розрахунків найчастіше береться неповна чи недостовірна інформація.

 

3. Портфель цінних паперів – це сукупність усіх цінних паперів, що належать одному інвестору.

При формуванні портфеля цінних паперів інвестор повинен забезпечити безпеку вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу і його ліквідності.

Під безпекою вкладень розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на фондовому ринку і стабільність одержання доходу.

Управління портфелем цінних паперів означає планування, аналіз і регулювання складу портфеля, його формування і підтримка для досягнення поставлених цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації зв'язаних з ним витрат.

Основним принципом оптимізації портфеля цінних паперів є принцип диверсифікованості вкладень, тобто розподіл вкладень між безліччю різних за інвестиційними якостями цінних паперів з метою зниження ризику загальних втрат і підвищення сукупної прибутковості. Крім цього, повинен дотримуватися загальний принцип, що діє на фондовому ринку: чим більший потенційний ризик несе цінний папір, тим більш високий потенційний доход він повинен приносити і навпаки.

Основною причиною того, що інвестори зберігають свої фінансові активи як частину портфеля, а не вкладають усі кошти в одну компанію, є зниження ризику. З погляду інвесторів, для яких цінні папери складають основну статтю прибутку, той факт, що курси окремих цінних паперів зростають або знижуються, не дуже важливий. Найважливішим для інвесторів є прибуток його портфеля і ступінь ризику портфеля.

Прибуток по портфелю

Головними параметрами портфеля цінних паперів є його прибутковість і ризикованість, тобто ефективно управляти портфелем цінних паперів означає передусім ефективно управляти прибутком та портфельним ризиком.

1)очікуваний прибуток по портфелю цінних паперів (Кр) – це питома середня величина очікуваного прибутку по окремих пакетах цінних паперів, що складають портфель:

2) реалізовані ставки прибутку (к) – прибуток, фактично отриманий за визначений період. Фактично отримані ставки прибутку по окремих пакетах практично завжди відрізняються від очікуваної суми. Тобто по одних пакетах цінних паперів інвестор може дістати прибуток більше очікуваного, а по інших – менше. Однак ці обставини врівноважують одна одну і прибуток по портфелю в цілому може бути практично такий, як і очікувався, навіть якщо прибутки по окремих пакетах будуть далекі від попередніх оцінок.

Ризик портфелю цінних паперів

На відміну від очікуваного прибутку по портфелю, ступінь ризику портфеля, як правило, не є середньою питомою величиною відхилень по окремих пакетах цінних паперів, що входять у портфель. Ступінь ризику портфеля буде менше. Можна об'єднати два види портфелів цінних паперів з досить високим ступенем ризику і сформувати практично безризиковий портфель цінних паперів. Причиною того, що при об'єднанні двох ризикованих пакетів виходить безризиковий портфель, є те, що зміни прибутку відбуваються в протилежних напрямках: коли прибуток по пакету цінних паперів 1 зменшується, по пакету цінних паперів 2 збільшується і навпаки. 

Тенденція двох змінних одночасно змінюватися називається кореляцією. Ця тенденція виміряється коефіцієнтом кореляції.

Коефіцієнт кореляції – міра взаємозв'язку двох змінних.

Якщо R= -1 – це ідеально негативна кореляція, коли прибутки по пакетах цінних паперів змінюються в протилежних напрямках;

R = 1 – ідеально позитивна кореляція – прибутки по пакетах цінних паперів змінюються синхронно.

Таким чином, при ідеально негативній кореляції пакетів цінних паперів будь-який ризик може бути диверсифікований. На практиці більшість пакетів мають позитивну кореляцію, але вона рідко буває ідеальною. У середньому, коефіцієнт кореляції по прибутках двох довільно підібраних пакетів цінних паперів дорівнює 0,5-0,7. У таких випадках об'єднання пакетів у портфель знижує ступінь