Консультування проблем підліткового віку

2. Це зухвала суспільна поведінка підлітка, яка порушує норми і правила поведінки, прийняті серед дорослих. Неприємні поведінкові симптоми, пов'язані з цією проблемою, найчастіше є психологічним наслідком або відбиттям загальної підліткової вікової кризи і, як правило, самі собою зникають тоді, коли підліток стає дорослим і у нього змінюється свідомість.

Однак криза підліткового віку може затягтися, і якщо із зазначеними вище негативними симптомами поведінки активно не боротися, то в остаточному підсумку це може привести до затримки психологічного розвитку і до закріплення в особистості і поведінці підлітка досить неприємних характерологічних проявів, їхньому перетворенню на стійкі життєві звички. З роз'яснення цього також варто починати психологічну консультацію з батьками або вчителями, які звернулися до психолога у зв'язку з такою проблемою.

Потім необхідно об'єктивно і детально розібратися в ряді питань. По-перше, варто з'ясувати, наскільки часто і при яких умовах у підлітків проявляється неадекватна соціальна поведінка. По-друге, треба визначити, як самі батьки реагують на подібну поведінку своїх дітей. По-третє, необхідно виявити, до яких результатів привели дії, уже розпочаті батьками. По-четверте, слід довідатися, як самі підлітки, якщо батьки це намагалися з'ясувати, пояснюють власну поведінку.

Розібравшись у всіх цих питаннях, психолог-консультант може одержати більш-менш повну картину ситуації, на основі аналізу якої він далі зможе прийняти цілком конкретні і обгрунтовані рішення. У кожному разі, однак, необхідно використовувати наступні практичні рекомендації, які допомагають вирішити відповідну проблему:

Слід постаратися припинити емоційно негативно реагувати на зухвалі дії і вчинки підлітка, його опір розумним доказам дорослих. Варто спробувати об'єктивно розібратися в тому, що насправді відбувається, чому підліток поводиться саме так, а не інакше. На дане питання обов'язково повинна бути отримана докладна і зрозуміла відповідь, яка не лише пояснює, але й виправдовує поведінку підлітка. Одержати таку відповідь на дане питання для дорослої людини означає зрозуміти (але не обов'язково прийняти і схвалити) поведінку підлітка.

Подумати над тим, як краще переконати підлітка змінити свою поведінку. Прийняти рішення і діяти винятково методом переконання, не застосовуючи примус. Наполегливо продовжувати домагатися свого, діючи так доти, поки проблема не буде вирішена.

3. Насамперед слід відзначити, що скритність підлітків, їх незвичайна замкнутість та ізольованість від дорослих – це досить часте явище, хоча й не цілком нормальне. Проте воно не повинне викликати особливих тривог у батьків підлітків. Для підлітків взагалі, внаслідок суто вікових інтересів і особливостей, характерний підвищений інтерес до спілкування з однолітками, а не з дорослими людьми. У колі своїх однолітків вони звичайно обговорюють ті питання, які хвилюють їх і не дуже цікавлять для дорослих. Більшість таких питань має суто особистий характер. Що стосується дорослих, то питання, які хвилюють підлітків, вони нерідко оцінюють як дитячі і наївні, тим самим ще більше відштовхуюючи від себе підлітків.

З цієї точки зору замкнутість спілкування підлітків виступає як цілком природний, вимушений захід, який носить віковий характер. Це явище свідчить про допитливість і про соціально-психологічний ріст підлітків, про їх перехід від дитинства до дорослості.

Відповіді на питання, які підлітки звичайно обговорюють між собою, скоріше могли б бути знайдені, якби до їх обговорення були залучені дорослі люди. Вони, однак, мало цікавляться життям підлітків і, будучи зайнятими своїми власними проблемами, часто уникають обговорення підліткових проблем або ж просто не вміють нормально розмовляти про них з підлітками на їх рівні. Внаслідок цього підлітки нерідко замикаються в собі, і між ними і дорослими людьми виникає психологічний бар'єр. Звідси – нерозуміння, відчуження та ізоляція підлітків від дорослих.

Все це консультант-психолог повинен роз'яснити батькам, які звернулися до нього за допомогою, і закликати їх до того, щоб вони, у першу чергу, спробували зняти психологічний бар'єр, який виник між ними і дитиною. Батькам можна рекомендувати послідовно вжити наступні заходи:

перестати негативно реагувати на відмову підлітка розповідати про себе і свої справи, з розумінням і повагою ставитися до прагнення підлітка багато часу проводити не вдома у спілкуванні з однолітками;

припинити ігнорувати, відмахуватися від серйозного обговорення тих питань, які хвилюють підлітка, перестати зневажливо реагувати на його судження;

регулярно і уважно прислухатися до того, що обговорюють і про що говорять між собою підлітки;

непомітно, ненав'язливо, але щиро і доброзичливо, на рівні включатися в розмови підлітків, домагаючись того, щоб вони приймали дорослих у своє співтовариство і довірливо обговорювали з ними хвилюючі їх питання.

4. Уявлення підлітків і дорослих про те, чим у першу чергу треба в житті займатися, розходяться, що викликано тим, що підліток, очевидно, ще до кінця не розуміє важливості того, до чого його закликають дорослі люди. Він не думає про своє майбутнє, не готує себе до нього, звикає діяти, виходячи із одномоментних бажань і потреб. Крім того, у підлітка можуть бути якісь свої, не пов'язані з батьками і