Консультування проблем підліткового віку

психофізіологічних властивостей індивідуальності членів сім’ї, при цьому передбачається визначення сумісності типів вищої нервової діяльності подружжя, їх темпераментів з можливим використанням експрес-методик (тести-опитувальники Айзенка, Стреляу та ін.) ;

характерологічних властивостей членів сім’ї (опитувальник Кеттела (16 P.), MMPI та ін.) ;

характеристик ціннісно-мотиваційної сфери подружжя (методика ціннісних орієнтацій Рокича-Ядова, методика ТЮФ Шмельова-Болдиревої, методика “Сімейні цінності” В. Торохтія та ін.) ;

співвідношення психологічних сімейних ролей (методика РОПД Волкової-Трапезникової, методика визначення функціонально-рольової узгодженості С. Ковальова, методика “Соціально-рольова адекватність” В. Торохтія та ін.).

Консультування подружніх стосунків на основі адаптивного підходу припускає вивчення характеристик міжособистісних стосунків, внутрішньо-сімейного спілкування і взаємодії, виявлення тих їх аспектів, які призводять до непорозумінь і конфліктів, з метою пошуку резервів адаптації подружжя один до одного. У цьому разі доцільно застосовувати шкалу подружньої адаптації (тест-опитувальник “Задоволеність шлюбом”, шкали суб’єктивної задоволеності шлюбом Г. Трапезникової та ін.), техніку “репертуарних грат” Похилько-Федотової, метод семантичного диференціала, тест Лірі, методику МСК Левкович-Зуськової, задачно-ігрові методи (наприклад, гру “Інтрига” О. Кроніка і О. Кронік), моделювання суб’єктивної ситуації конфлікту (“МАКС” В. Смєхова та ін.). При цьому часто використовують прийом “рефлексивної імітації”, коли пропонують заповнити за партнера той чи інший опитувальник, а потім виявляють ступінь розуміння подружжям один одного, а також рівень реалізації їх очікувань щодо партнера.

Особливе значення як об’єкт психоконсультування сімейних стосунків має сім’я з дитиною, оскільки найчастіше саме у проблемах дитини відбиваються проблеми сім’ї загалом. Зовнішнім проявом проблем дитини є конфлікти з оточуючими. У цьому зв’язку О. Бодальов і В. Столін пропонують наступну схему психоконсультування дитини без аномалій психічного розвитку.

1. Виявлення зони конфлікту в бесіді з батьками і дитиною, а також за допомогою тестових методик (“незавершених речень”, “малюнка сім’ї” та інших проективних методик). У цьому разі важливо дослідити різні аспекти життя дитини (її становище в сім’ї, ставлення до батьків, братів і сестер, інших родичів, особливості виховання у сім’ї, застосування заохочення, покарання і реагування дитини на них, ставлення до школи (дитсадка) і однолітків, педагогів і вихователів), виявити її інтереси і можливості. При цьому можна виокремити такі зони конфлікту: сім’я (загалом, з одним або з обома батьками, з братами і сестрами, іншими родичами), формальні або неформальні об’єднання однолітків, інститути виховання (школа, дитсадок), конфліктні стосунки з окремими педагогами або вихователями.

2. З’ясування змісту конфлікту під час бесіди з дитиною, а також за допомогою психодіагностичних методик, спрямованих на виявлення індивідуальних особливостей дитини, її психічного, і насамперед, емоційного, стану (настрій, рівень тривожності, страхи тощо), характеру взаємодії з оточуючими. На практиці використовують такі методики, як тест Люшера, шкалу самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна, САН, шкалу депресії, методику вивчення самооцінки Будассі або Дембо-Рубінштейна, шкалу рівня суб’єктивного контролю, тест “Дім-дерево-людина”, тест “Неіснуюча тварина”, малюнок сім’ї та ін.

3. Визначення особливостей поведінки дитини у конфлікті на основі безпосереднього спостереження за нею, а також на підставі даних при застосуванні тесту Томаса, проективних методик (наприклад, малюнкового тесту Розенцвейга), бесіди з дитиною про її проблеми. При цьому необхідно враховувати вікові особливості проблем дітей. Так, відхилення в поведінці дошкільнят і молодших школярів часто пов’язані з проблемами їх емоційної сфери, викликаними почуттям сорому, приниження, провини внаслідок недостатної довіри до світу, що трансформується у переживання різних страхів.

Характерне для підлітків прагнення до розширення сфери спілкування, самостійності і самоствердження може призвести до конфліктів з оточуючими внаслідок відсутності достатніх комунікативних навичок, нестабільності самооцінки, неадекватності рівня домагань, підвищену вимогливість до оточуючих. Отримані в такий спосіб відомості є основою для подальшої роботи психолога з дитиною і сім’єю. Якщо зоною виявленого конфлікту дитини є сім’я, подальший напрямок психологічної консультування полягає у з’ясуванні особливостей сімейного виховання дитини.

Аналізуючи процес виховання у сім’ї, психолог повинен, насамперед, з’ясувати стиль виховання. Якщо виявлений стиль не сприяє розвитку особистості дитини, необхідно виявити причини неадекватного ставлення батьків до дитини. Для вивчення особливостей сімейного виховання використовують опитувальники “Аналіз сімейної тривоги”, “Аналіз сімейних взаємин (АСВ) ” Е. Ейдеміллера, тест-опитувальник ставлення батьків О. Варги, кольоровий тест стосунків О. Еткінда, тест Лірі та ін.

Так, за допомогою опитувальника АСВ виявляють особливості порушення процесу виховання в сім’ї за наступними ознаками:

рівень протекції (ступінь зайнятості батьків вихованням дитини), для характеристики якого використовують дві шкали – гіперпротекція і гіпопротекція;

ступінь задоволення потреб дитини, що передбачає можливість двох відхилень – потурання потребам та їх ігнорування;

кількість і якість вимог до дитини в сім’ї, які виявляються, по-перше, у вигляді обов’язків дитини (відповідні відхилення зафіксовані у шкалах надмірності вимог-обов’язків і недостатності вимог-обов’язків, а, по-друге, у заборонах, які встановлюють неприйнятні зразки поведінки дитини, які визначають ступінь її самостійності (шкали надмірності вимог і недостатності вимог) і, по-третє, у санкціях, покараннях за порушення дитиною вимог (шкали надмірності санкцій, жорстокого поводження і мінімальності санкцій, орієнтації на заохочення;

нестійкість стилю виховання, тобто різка зміна стилю, прийомів виховання.

Аналіз поєднань перелічених ознак виховання дає змогу виявити стилі виховання, які несприятливо позначаються на розвитку особистості дитини:

поблажлива гіперпротекція;

домінуюча гіперпротекція;