Крос-культурні дослідження структури міжетнічних відносин

Запропонована концептуалізація предмету крос-культурного дослідження структури міжетнічних відносин привела до визначення кола явищ (та понять, що позначають їх), серед яких етнічна ідентичність, міжетнічне сприймання і взаємодія в умовах сучасних соціально-політичних і соціально-економічних трансформацій казахстанського суспільства виявилися найбільш змістовними у соціально-психологічному сенсі.

На основі теоретичного опрацювання проблеми та в ході здійснення прикладних емпіричних досліджень ми прийшли до розуміння того, що у міжетнічних відносинах ключову роль відіграє процес екстеріоризації, при якому зовнішні дії народжуються шляхом перетворення внутрішніх структур. Це дало нам право розглядати міжетнічне сприймання як причину, міжетнічну взаємодію – як наслідок, а засобом переходу, що супроводжує і визначає ці процеси, вважати етнічну ідентичність.

Аналіз цих взаємопов'язаних конструктів, що складають структуру міжетнічних відносин, та поставлені завдання емпіричного дослідження динаміки їх розвитку в контексті соціально-етнічної ситуації, характерної для сучасного Казахстану, визначили логіку вивчення змістовно-динамічних характеристик міжетнічних відносин. Виходячи з цього, нами була створена цілісна програма крос-культурного емпіричного дослідження, у межах якої ми спробували знайти способи та методи вивчення структури міжетнічних відносин (включно з необхідними процедурами вимірювання).

У другому розділі “Етнічна ідентичність у системі міжетнічних відносин” аналізуються основні теоретичні підходи до вивчення етнічної ідентичності; досліджується її зміст і особливості прояву в міжетнічних відносинах; викладаються результати крос-культурного емпіричного вивчення етнічної ідентичності в системі самокатегоризації особистості та її трансформацій у структурі міжетнічних відносин.

Аналізуючи погляди на проблему ідентичності (У. Джеймс, З. Фрейд, Е. Еріксон, Е. Фром, А. Тешфел, Дж. Тернер, Дж. Брунер, Т. Шибутані, Г.М. Андрєєва, В.С. Агєєв, Т.Г. Стефаненко), ми дійшли висновку, що в сучасних умовах етнічна ідентичність стає одним з важливих орієнтирів індивіда в навколишньому соціумі, що визначає його відносини з представниками інших національно-етнічних груп.

Виокремлення етнічної ідентичності як структурного елемента міжетнічних відносин дозволило не обмежуватися дослідженням відносин лише в системах “група – група” чи “етнос – етнос”, а дало можливість вивчити більш глибинні відносини – такі як “група – особистість”, “особистість – особистість”, що у свою чергу передбачало дослідження особливостей переходів між “інтрасуб’єктним” та “інтерсуб’єктним” у різних ситуаціях міжетнічного сприймання і міжетнічної взаємодії. Це дало нам можливість досліджувати етнічну ідентичність як результат когнітивно-емоційного процесу самовизначення як цілого етносу, так і окремої особистості.

У зв'язку з цим у контексті програми крос-культурного дослідження структури міжетнічних відносин нами було проведено емпіричне вивчення етнічної ідентичності в системі самокатегоризації особистості.

У ході дослідження, що проводилося у два етапи (2001, 2006 р.), була отримана палітра відповідей, квантифікація яких дала нам можливість скласти уявлення про пріоритет статусно-рольових ідентичнос

тей особистості студентів як представників тієї чи іншої національно-етнічної групи. На підставі отриманих результатів дослідження були складені групові ідентифікаційні матриці (див. табл. 1, 2) і гістограми, що відбивають ієрархію ідентичностей, яким віддають перевагу у двох досліджуваних вибірках (див. гістограми 1, 2, 3, 4).

Аналіз результатів дослідження, здійсненого у 2001 році, показав, що у респондентів – казахів та росіян – у визначенні їх особистісного статусу найбільш пріоритетною виявилась етнічна ідентичність.

 

Таблиця 1 

Групова ідентифікаційна матриця (дослідження 2001 р.)

 

Таблиця 2

Групові ідентификаційні матриці (дослідження 2006 р.)

 

На нашу думку, домінування етнічної ідентичності в казахській вибірці було показником усвідомлення казахами особливої відповідальності за збереження свого етносу, за майбутнє своєї молодої та суверенної країни. Домінування етнічної ідентичності в російській вибірці, ймовірно, мало захисний характер, коли у нових умовах статусно-етнічних трансформацій найбільшу значущість набувало прагнення не розчинитися серед інших етносів, що проживають у Казахстані, зберегти себе як самостійний етнос.

Дослідження, здійснене у 2006 р., засвідчило, що відбулись трансформації всіх типів ідентичностей. В групових образах “Ми” найбільш значущими стали суб’єктивні самохарактеристики. Це свідчить про те, що для сучасної казахстанської молоді найбільш пріоритетними стають свої особистісні проблеми – проблеми кохання, дружби, професійного становления, пошуку свого місця в житті, самооцінки та ін. Особливо це є характерним для дівчат казахської національності та юнаків російської національності.

Однак, попри зростання значущості суб’єктивних самохарактеристик, для студентів не менш актуальною залишається етнічна ідентичність. Її домінування серед інших об’єктивних категорій свідчить про те, що вона на сьогодні продовжує бути провідною етносоціальною категорією як на особистісному, так і на груповому рівні. Більш того, в сучасних умовах суверенного і незалежного Казахстану етнічна ідентичність, яка тісно пов’язана із державним та громадянським самовизначенням, перетворилась на стратифікаційну категорію.

Таким чином, узагальнюючи результати вивчення групових ідентифікаційних матриць, можна зробити висновок, що етнічна ідентичність займає важливе місце в системі самокатегоризації особистості. Водночас дослідження показало, що чим стабільніше розвивається Казахстан, тим більш пріоритетними стають суб‛єктивні самохарактеристики. За цих умов люди, незважаючи на етнічний чинник, актуалізують свої інтереси у сфері особистісних, матеріальних і моральних проблем. В результаті цього, попри значущість етнічного чинника, на перший план виходять сімейна, рольова і статусна самохарактеристики, що є можливим тільки в умовах позитивних міжетнічних відносин, взаємодії та інтеграції.

Отже, гіпотеза, яка полягала в тому, що етнічна ідентичність займає важливе місце в системі самовиявления особистості і