Кримінально-правова характеристика використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

Обов’язковою ознакою є мета злочину, котра поділяється на початкову (використати  потерпілу особу для заняття жебрацтвом) та кінцеву (отримати від такого використання малолітньої дитини прибуток). Фактична реалізація кінцевої мети злочину для застосування ст. 150¹ КК не вимагається. 

Мотив - корисливий [18].

Так, при  зайнятті  жебрацтвом  практично відсутні витрати та відрахування, а кваліфікація за даною статтею не залежить від суми одержаного прибутку.

Під  заняттям жебрацтвом розуміються систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. Таким чином,  у  разі  успішного  випрошування цінностей або грошей, дані об’єкти переходять у власність жебрака і він може розпоряджатись ними на власний розсуд, отже дане діяння за суттю своєю є корисливим [17].

Ставлення  винної  особи  до  наслідків  у  вигляді  спричинення  дитині середньої  тяжкості  чи  тяжких  тілесних  ушкоджень (ч. 3  ст. 150¹  КК)  може характеризуватися  тільки  необережністю.  Якщо  ж  має  місце  умисел (наприклад, винна особа навмисно залишила дитину випрошувати милостиню на  сильному  морозі,  свідомо  припускаючи,  що  внаслідок  цього  дитина обморозить кінцівки, які будуть ампутовані), то діяння потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 150¹ і 

ст. 122 чи 121 КК.

Отже суб'єктивної сторона, характеризується прямим умислом з метою отримання прибутку, отже дане діяння за своєю суттю є корисливим. 

 

 

Розпочати аналіз санкції ст.  150¹ КК України «використання малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом» доречно із зазначення того, що за кількістю видів основного покарання санкція  ч.1 та ч.2  

ст. 150¹ - альтернативна (альтернативна санкція передбачає не один, а два і більше видів основних покарань, із яких суд може призначити тільки одне. Розпізнати таку санкцію можна за сполучником "або", який стоїть між назвами основних видів покарання, перерахованих у санкції статті.) та ч.3 

ст.150¹ - безальтернативна санкція. Залежно від ступеня визначеності розмірів покарань  ч.1, 2, 3 ст. 150¹ – відносно визначені (відносно визначені санкції встановлюють покарання відповідного виду, вказуючи на його межі (з нижньою межею - не існують в чинному законодавстві; з вищою та нижньою межею, або тільки з верхньою/нижньою). [3]

Відповідно до ст. 65 загальні засади призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв. Суд призначає покарання: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчи-нений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. [2]

Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Ця вимога означає, що суд може призначити покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії винного.  Тобто, в нашому випадку, суд може призначити покарання у вигляді обмеженням  волі  на  строк  до  трьох  років   або позбавлення волі на той самий строк у випадку скоєння злочину передбаченого ч.1 чт 150-1 КК України, у вигляді обмеженням  волі  на  строк  до  п'яти  років   або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років у разі вчинення особою суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст 150¹ КК України та позбавленням волі на  строк  від  п'яти  до  десяти років. [4]  Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК. Це означає, що суд повинен керуватися тими принциповими положеннями, що передбачені в Загальній частині КК і належать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до покарання, його мети, видів, умов їх призначення тощо. Наприклад, призначаючи покарання за замах на злочин, суд повинен враховувати ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). [4]  

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. Ступінь тяжкості вчиненого злочину насамперед визначається ст. 12, яка поділяє всі злочини на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Відповідно до ст. 12 КК України , діяння передбачене ст. 150¹ КК України буде злочином середньої тяжкості (основне  покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення  волі на строк не більше п'яти років) у ч. 1 та/або тяжким злочином (основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти  п'яти  тисяч неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років) у ч.2. [4]  

Так, наприклад,  аналізуючу судову практику, на прикладі матеріалів архівної кримінальної справи 255/5367/13-к, яка містить  наступні дані: «Підсудна, 28 березня 2013 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, перебуваючи на автостанції «Критий ринок», розташованої по проспекту Богдана Хмельницького, буд.110 у Ворошиловському районі м. Донецька, діючи умисно та незаконно, з метою отримання доходу, з корисливих мотивів, використовувала свого малолітнього сина для заняття жебрацтвом, а саме систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб. З цією метою утримуючи малолітнього сина за руку, випрошувала гроші у сторонніх людей на покупку продуктів харчування для своїх дітей. У