Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

 

1. 1.1.Культурологія в системі наукового знання.
2. 1.2.Культурологія як тип соціальної теорії. Школи, напрями і культурологічні концепції.
3. 1.3.Категорії культурології.
4. 1.4.Поняття культури. Структура культури. Основні культурні форми.
5. 1.5.Сутність культурогенезу. Ранні етапи формування культури.

 

1. Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – М., 2000.
2. Гуревич П.С. Культурология. Курс лекций: Учебник для вузов. – М., 2003.
3. Гуревич П.С. Философия культуры. – М., 1994.
4. Каган М.С. Философия культуры. – Спб., 1995.
5. Бокань В. Культурологія: Навч. посібник – К.:МАУП, 2000.
6. Історія і теорія світової і вітчизняної культури. – К., 1993.
7. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів, 2003.
8. Культурологія: Навч. посібник / А.Г.Баканурський та ін. – К., 2005.
9. Культурология. Основы теории и истории культуры. Учеб пособие. – Спб., 1996.
10. Культурология: Учебник для студентов тех. вузов / Н.П.Багдасарьян и др. – М., 1999.
11. Культурология: Учеб. пособие для студентов негуманитарных спец. /В.И.Добрынина, М.С.Киселёва. – М., 1993.
12. Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995.
13. Культурология. Словарь. – Спб., 1997.
14. Культурология: Учеб. пособие для студентов вузов. /Под ред. В.И.Добрынина. – Ростов-на-Дону, 1998.
15. Матвєєва Л.Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник – К., 2005.
16. Ницше Ф.Воля к власти. – М., 1994.
17. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посібник – К., 2006.
18. Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.
19. Тейлор Э. Первобытная культура. – М., 1997.
20. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / М.М.Закович, І.А.Зязюн та ін.; За ред. М.М.Заковича. – К., 2000.
21. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посібник – К., 2004.
22. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
23. Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997.
24. Ясперс К. Смысл и назначение истории

1.1. Культурологія в системі наукового знання Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків, як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людей у конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політична культура, правова культура та ін.), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу й суспільства загалом. Без світу культури важко собі уявити світ особистості. До культури належить широкий діапазон людських почуттів і думок – від пошуку смислу життя до естетики.

Останніми десятиліттями в сучасному світі домінуючими стають процеси загальної інтеграції. В інтелектуально-науковій діяльності це виявляється у взаємодії донедавна далеких одна від одної наук і виникненні на їх перетинанні нових: біофізики, біохімії, генної інженерії тощо. Культурологія як наука також виникла як інтегративна сфера знання, адже вона була народжена в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, соціології культури, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства та мистецтвознавства.

Отже, базисом культурологічного знання стали окремі соціальні науки, в межах яких досліджуються певні феномени культури. При цьому, належачи до соціальних наук, культурологія активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері.

Термін "культурологія" вперше запровадив 1939 року в своїх працях американський антрополог Леслі Уайт (1900-1975). Він виділив культурологію як самостійну науку в комплексі суспільних наук. Але західна наукова спільнота цей термін не прийняла, й там не існує такої наукової дисципліни. Культуру як феномен розглядають і досліджують західні спеціалісти в межах соціальної антропології, соціології, структурної лінгвістики, семіотики, психології, політичної науки та ін.

У розвитку культурологічного знання можна виділити три історичні періоди:

• донауковий етап уявлень про культуру (від Стародавнього світу до XVIII ст.);
• етап становлення знань про культуру в межах інших наук (XVIII – XIX ст.);
• формування культурології як самостійної науки (XX ст.).

І. Донауковий етап уявлень про культуру.  Ще в давніх міфах є спроба відповісти на питання про початок культурної історії людства. В легендах і міфах кожного народу є легендарні герої, які вчать людей оволодівати культурними досягненнями. Наприклад, Прометей навчив людей користуватися вогнем, Гермес – виготовляти знаряддя праці, обробляти метали. Характерно, що доля міфологічного героя майже завжди складалась трагічно. Так, Прометей порушив волю богів: видав їхні секрети людям, за що Зевс прикував його до скелі й прирік на страшні муки.

Еволюція природи та людини як особливого виду в природі є вихідним моментом культурної історії людства. Той чи інший досягнутий рівень культури людства визначає кожен раз заново "окультурення" кожної народженої людини, в результаті чого врешті-решт відбувається окультурення людської природи.

Елементи людської природи являють собою єдність природного і соціального, або природного й окультуреного. Наприклад, фізичне тіло людини – не тільки природне утворення, а ще і наслідок багатовікової трудової, тобто культурної діяльності. Навіть не зважаючи на те, що фізичне тіло людини з часом практично не змінилося, рука сучасної людини істотно відрізняється своїм умінням від руки первісної людини.

Потрібні були століття розвитку культури, щоб рука людини змогла навчитися виготовляти складну техніку, створювати досконалі твори скульптури, живопису чи музики. Найвищі досягнення відтворюються, за словами Ф. Енгельса, „в картинах Рафаеля, статуях Торвальдсена, музиці Паганіні”. 

Ще більше це стосується духовного світу людини, який формується під впливом культурної діяльності та в процесі здійснення культурних зв’язків і відносин між людьми.

Проблема полягає в тому, що людина стає повноцінною особистістю поступово, а не з моменту народження: вона не просто успадковує природні задатки своїх батьків, а