Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

Техніка виготовлення знарядь праці й господарство кроманьйонців досягли вищого порівняно з неандертальцями рівня розвитку. Вони виготовляли різноманітні знаряддя праці з каменю і кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основні види добування їжі – полювання на великих тварин (мамонта, зубра, бізона, носорога, печерного ведмедя). Мисливська зброя стала досконалішою: з’явилися дротики, гарпуни, списокидалки.

У цю ж епоху склався родовий лад та відбулася племінна організація суспільства. Виникла давні форми релігійних вірувань: анімізм – культ предків і вшанування померлих; магія – віра в те, що заклинаннями й обрядами можна вплинути на хід подій; тотемізм – віра в спільного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин; фетишизм – поклоніння предметам неживої природи.

 14-12 тис. років тому закінчився льодовиковий період. Сталася значна зміна кліматичних умов. У результаті потепління змінився рослинний і тваринний світ. На території, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги й інші тварини, що були об’єктом полювання у попередні часи. Ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер, а степи – бик, кінь, антилопа-сайга та інші тварини.

  Почалася нова епоха, що дістала назву мезоліту (середнього кам’яного віку). Те, що умови життя різко змінилися, стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці. Були створені вироби для обробки дерева – долото, сокира, тесло; нові знаряддя з кістки й дерева (ножі, кинджали, списи). Тоді ж було винайдено лук.

Великі родові колективи мисливців на мамонтів змінилися порівняно невеликими групами мисливців. Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність та можливість полювати сама. З цими знаряддями людина навчилася забивати тварин на відстані, а  дичину – на льоту.

Крім мисливства, одним з основних занять стає рибальство. У цей час були винайдені різноманітні пристосування для ловлі риби – гачки, сіть із поплавками, складна система загородок на ріках і озерах, а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев та весла. Домашньою твариною став собака – віднині постійний супутник людини.

У часи мезоліту мертвих почали ховати за межами стоянок – у давніх родових чи племінних могильниках (три такі могильники, наприклад, знайдені на Дніпропетровщині). Мертвих клали у могилі на бік.

Поширення мисливства і збільшення кількості населення зумовили певне порушення екологічного балансу. Внаслідок цього в багатьох регіонах склалася ситуація, названа кризою мисливського господарства. Присвоюючи форми господарювання поступово вичерпували себе, а тому їм на зміну прийшли відтворюючі форми. Це відбулося вже в епоху неоліту (нового кам’яного віку) – VІ – ІІІ тис. до н.е., коли стародавнє населення України досягло нового ступеня свого культурно-історичного розвитку.

     Тоді були приручені всі основні види домашніх тварин. Виникло примітивне землеробство. Але привласнювальні форми господарства, особливо в лісовій зоні, ще довго відіграють важливу роль у життєдіяльності тогочасного населення.

Перехід племен в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання(землеробства і скотарства) називається “неолітичною революцією”. Вона була важливим етапом в історії людства.

Одним з важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Як вважають дослідники, глиняний посуд виник шляхом обмазування сирою глиною посуду, сплетеного з лози. Він випадково потрапляв у вогонь, дерев’яна частина вигорала, а глина обпалювалась, ставала досить твердою та водонепроникною.

На території України знайдено понад 10 неолітичних археологічних культур.

Епоха неоліту в соціальному плані – це племінний лад, економічною і суспільною основою якого був матріархат. Інститути родової влади лише починали зароджуватися.

Щодо духовної культури первісного суспільства, то вона мала яскраво виражений синкретичний характер, тобто у ній тісно перепліталися раціональні та релігійні уявлення. Так, лікуючи рану, первісна людина вдавалася і до корисних трав, і до магії; протинаючи списом зображення тварини, вона одночасно практикувалася в прийомах полювання й магічно забезпечувала успіх наступної справи. В цілому всі форми культури первісних людей тісно перепліталися. Суспільна свідомість, як суспільне буття, була ще надто не розвинена, щоб диференціюватися в різні, виразно розмежовані сфери, котрі виникли пізніше, в процесі ускладнення людської діяльності.

З ускладненням виробничої діяльності людини збільшувався і запас її позитивних знань. Саме з виникненням землеробства й скотарства емпірично нагромаджуються знання в галузі селекції – штучного добору найкорисніших сортів рослин та порід тварин. Розвиток математичних знань зумовив появу перших лічильних пристроїв – спочатку в’язки соломи або купки камінців, потім спеціальних бирок або шнурів з вузликами чи нанизаними на них черепашками (слово “калькуляція” походить від лат. calculus – камінець). Дістала розвиток піктографія (малюнкове письмо), за допомогою якої робилися досить складні записи.

В образотворчому мистецтві відбувся перехід до умовної манери. Це пов’язано з розвитком абстрактного мислення та релігійних уявлень, що вимагали навмисного відхилення зображень від схожості з оригіналами.  Поширився також декоративний напрям, тобто прикрашання ужиткових речей (особливо одягу, зброї ф начиння) художнім розписом, різьбою, вишивкою, аплікацією тощо. Так, кераміку, котру в ранньому неоліті нічим не прикрашали, в пізньому неоліті лісової смуги України почали орнаментувати. 

Еволюціонувала й ускладнювалася релігія. В міру нагромадження