Літакобудування в Україні: регіональні особливості

По-третє, необхідно чітко визначити напрямки географічного розподілення продукції українського авіабудування з урахуванням прогнозного рівня попиту в різних регіонах світу. Це вимагає застосування диференційованого підходу до країн з різним рівнем розвитку та різною структурою попиту.

По-четверте, вдосконалення літакобудівної техніки необхідно проводити згідно з існуючими світовими тенденціями та враховуючи всі новітні досягнення у сфері літакобудування.

Таким чином, для підвищення іміджу та прискорення розвитку авіаційних компаній України необхідне кооперації їх зі світовими авіабудівними компаніями при збереженні юридичної самостійності. Це дозволить отримати доступ до світових ринків авіабудівної продукції, наростити випуск літаків, утворити нові робочі місця та набагато покращити якість продукції.

Успішним прикладом кооперації України з іншими країнами є організація випуску літаків АН-140 на іранському підприємстві HESA, яке відбувається на підставі договору «Про спільне виробництво, проектування, передачу технології та виготовлення літака АН-140» і не передбачає створення спільного підприємства. В той же час необхідно усвідомлювати, що при перенесенні виробництва до інших країн рано чи пізно постане питання зменшення частки вітчизняного вмісту в такій продукції. Хоча основні агрегати до іранських літаків залишаються українськими. Тому на мою думку, часткове перенесення виробництва буде вигідно для України з точки зору утримання своєї частки ринку.

Наразі фірма «Антонов» розробляє и будує нові оптимальні літаки та модифікаційні раніше створення літаків, забезпечує їх експлуатаційний супровід, виконує інжинірингові роботи по підвищення ресурсів експлуатованої техніки, проводить навчання та перенавчання літального та технічного персоналу, направляє висококваліфікованих спеціалістів для надання допомоги в освоєнні авіатехніки та навчання національних кадрів, здійснює на чартерній основі міжнародні перевезення вантажу, в тому числі і нестандартних, приймає участь в міжнародній кооперації по проектуванню та виробництво авіатехніки, займається створенням наземних транспортних засобів. Сьогодні більше 6540 літаків «Ан» працюють у 76 країнах світу, виконуючи задачі військових та цивільних операторів.

Достоїнства літаків «Антонов» – надійність конструкції та економічна ефективність, універсальність виконання перевізок, можливість експлуатації на грунтових аеродромах та легкість обслуговування. Завдяки цим якостям більш ніж півтори тисячі літаків були експортовані в більш ніж 50 країн світу. За час існування фірми було побудовано більш ніж 22000 серійних літаків «Антонов».

 

 

Економіка кожної країни сьогодні зазнає значного впливу глобалізаційних процесів. Глобалізація спричиняє розподілення ресурсів та доходів між країнами з різним рівнем розвитку, визначення пріоритетних напрямків розвитку кожної з країн та тим самим визначає напрямки міжнародного економічного співробітництва (МЕС) між підприємствами в рамках різних галузей кожної країни.

Для України, як для країни з великим економічним потенціалом, необхідно визначити напрями реалізації цього потенціалу в міжнародному середовищі. Безумовно, найбільш прогресивним для України напрямом МЕС є співробітництво у галузі машинобудування, розвиток якого становить основу науково-технічного прогресу у всіх галузях народного господарства, забезпечує конкурентоспроможність країни на міжнародній арені та визначає її міжнародний імідж. Серед найбільш розвинених галузей машинобудування України можна відзначити літакобудування.

Розвиток вітчизняної авіаційної промисловості вимагає активного розвитку коопераційних зв’язків, передусім з світовими лідерами або з країнами, які мають потенційні ринки збуту для продукції вітчизняних літакобудівників, зокрема це- Китай, країни Африки та Азії. Оскільки на сьогодні виробничі потужності України, навіть разом з Росією, не позволяють нам конкурувати зі світовими лідерами за кількістю виробництва літаків та швидкістю їх виробництва, то кооперація з іншими виробниками є чи не є єдиним шляхом для збереження та нарощування своїх конкурентних позицій.

Літакобудування втрачає свої позиції у зовнішній торгівлі України. Незважаючи на стабільне зростання обсягів експорту продукції літакобудування, власне виробництво літаків в Україні практичне зведено до нуля, що також свідчить про неспроможність даної галузі виступати локомотивом розвитку економіки України (додаток В).

У географічній структурі експорту продукції літакобудування України за січень – серпень 2010 року основними партнерами є: Азербайджан, Російська Федерація, Естонія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Oб'єднанi Арабські Емірати, Литва, Польща, Iндiя, Iран, Iсламська Республiка, Китай, Алжир, Єгипет, Сполученi Штати Америки. Серед основних експортерів літакобудівної продукції в Україну за січень – серпень 2012 року можна назвати такі країни, як: Грецiя, Нiмеччина, Сполученi Штати Америки, Росiйська Федерацiя, Сполучене Королiвство [3].

Для визначення напрямів розвитку МЕС у галузі літакобудування необхідно враховувати тенденції формування попиту на продукцію літакобудівної галузі та тенденції технологічного розвитку літакобудування. Так, у галузі світового цивільного авіабудування на період до 2025 року існують такі напрями технологічного розвитку: поліпшення витратних характеристик літаків, розробка екологічних силових установок, удосконалення аеродинаміки, використання нанотехнологій, застосування легких композиційних матеріалів, використання супутникових систем навігації.

Наразі починаються переговори з метою підготовки взаємовигідного контракту між NAMSAта RuslanSALIS, який буде діяти в 2013-2014 рр. Таким чином, Руслани продовжують роботу по доставці вантажу в інтересах НАТО.

Для ефективної взаємодії з замовником та координації роботи спільного флота в межах програми, партнери створили спільну компанію RuslanSALIS, яка знаходиться в Лейпцигу.

Альянс «Антонов» та «Волга-Днепр» має довгостроковий позитивний опит праці в рамках SALIS. Згідно з договором, підписаному на початку 2006 року, в виконані стратегічних перевезень в інтересах 18 країн-учасниць програми (Бельгії, Норвегії, Польщі, Португалії, Словакії, Словенії, Фінляндії, Франції, Чехії та Швеції) були задіяні до шести Русланів об’єднаного флоту «Антонов» та «Волги-