Макроекономіка як наука

Кейнсіанська школа розглядає ринок праці як явище постійної нерівноваги. Заробітна плата, на їх думку, не є інструментом регулювання ринку праці. Цю роль все більше повинна виконувати держава. Активно впливаючи на сукупний попит у бік його зниження або збільшення залежно від економічної кон'юнктури, вона може досягати рівноваги між пропозицією праці й попитом на неї. Отже, згідно з кейнсіанським вченням попит на робочу силу регулюється не коливанням цін на працю, а сукупним попитом.

У поясненні причин безробіття вагоме місце в економічній теорії посідає вчення монетаристів. Прихильники цієї школи виходять з того, що існує жорстка структура цін на робочу силу. Головними дестабілізуючити факторами, що зумовлюють постійну нерівновагу є встановлення мінімального рівня оплати праці, а також постійні вимоги профспілок щодо підвищення заробітної плати. Інструментом, що здатний забезпечити рівновагу на ринку, є грошово-кредитна політика. Мова йде про облікові ставки центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків. Маніпулюючи цими інструментами, можна впливати на економічну активність бізнесу, інвестиції, обсяги виробництва, а отже, і на рівень безробіття.

Розрізняють три види безробіття:

Фрикційне. Породжується постійним рухом населення з одного регіону в інший, від професії до професії, а також зміною етапів життя (навчання, тимчасова робота, догляд за дитиною й інше). Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним. Його ще визначають як добровільне безробіття.

Структурне. Має місце у випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не співпадають для різних видів праці й у різних регіонах. Причинами такого неспівпадання можуть бути зрушення в професійній структурі робочої сили і диспропорції між попитом на працівників певних професій і їх пропозицією. Так, закриття вугільних шахт в Україні привело до збільшення безробіття, оскільки далеко не всі із звільнених шахтарів можуть за недовгий час перекваліфікуватися і знайти нові місця роботи.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям полягає у тому, що у фрикційних безробітних є професійні навички, які вони можуть продати, а структурні безробітні не можуть відразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а то і переміни місця проживання. Фрикційне безробіття має більш короткостроковий характер, а структурне більш довготривале і тому вважається більш серйозним.

Питання про те, чи є безробіття в ринковій економіці добровільним або вимушеним – дискусійне. Точка зору представників неокласичної школи полягає у тому, що будь-яке безробіття є добровільним. Аргументується це тим, що навіть в умовах глибокої кризи завжди можна знайти роботу, можливо, з дуже низькою зарплатою і малопривабливу. І якщо висококваліфікований працівник не бажає виконувати малопривабливу роботу – то це його добровільне рішення. Інша точка зору полягає в тому, що якби безробіття в цілому було добровільним, то це не викликало б побоювань профспілок або держави відносно соціальної стабільності й стійкості економічної системи.

Циклічне безробіття породжене загальним низьким попитом на робочу силу у всіх галузях, сферах, регіонах. Таке безробіття викликане загальним спадом, тобто фазою економічного циклу. Наприклад, найбільший спад в економіці США, за останні десятиріччя, припадає на 1983 рік. Рівень безробіття у цьому році зріс у 48 з 50 штатів.

Основний контингент безробітних у високорозвинутих країнах становлять звільнені працівники внаслідок структурних диспропорцій між попитом на робочу силу та її пропозицією за кваліфікацією, професіями, розміщенням та інше. У цей контингент не зараховують працездатних громадян, які насправді ніколи роботу не шукають і задовільняються виплачуваною їм допомогою (так званий “неминучий осадок”). Таких у загальній чисельності безробітних на Заході досить багато.

В економічній теорії існує поняття повної зайнятості. Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття цілком неминучим. Тому рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття, а циклічне безробіття дорівнює нулю. Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття. Вперше цей термін уведений в економічну літературу монетаристами.

Природний рівень безробіття – це такий рівень, при якому фактори, що підвищують і понижують інфляцію і безробіття знаходяться у рівновазі. Річ у тім, що безробіття й інфляція функціонально пов'язані між собою оберненою залежністю. Якщо зростає рівень безробіття, то зменшується інфляція, і навпаки. Реальний обсяг національного продукту, який пов'язаний із природним рівнем безробіття, називається виробничим потенціалом країни. Повний або природний рівень безробіття виникає при незбалансованості ринків робочої сили, тобто, коли кількість шукаючих роботу дорівнює числу вільних робочих місць. Природний рівень безробіття являє собою певною мірою позитивне явище (він стримує інфляцію). Якщо число шукаючих роботу, перевищує вакансії, які є у наявності, значить ринки робочої сили незбалансовані й має місце циклічне безробіття.

Поняття природний рівень безробіття вимагає уточнення у двох аспектах:

• цей термін не означає, що економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття і тим самим реалізує свій виробничий потенціал. Рівень безробіття часто перевищує природний. Але може бути і навпаки. Наприклад, у США у 1943-1945 рр. рівень безробіття становив два відсотки. Цей рівень був значно меншим, ніж природний, що викликало інфляційні процеси в