Макроекономіка як наука

По-перше, змінився демографічний склад робочої сили (зросла частка жінок і молоді).

По-друге, зріс соціальний захист населення (розмір допомоги, компенсацій з безробіття).

На думку більшості американських економістів, нині природний рівень безробіття знаходиться в інтервалі від 4 до 6 відсотків. У Західній Європі природний рівень безробіття суттєво вищий і в середині 1990-х рр. за різними даними коливався в межах від 7 відсотків (Німеччина) до 20 відсотків (Іспанія).

В Україні підрахунки природного рівня безробіття пов'язані зі значними труднощами. Перш за все відсутні достатньо чіткі критерії структурного і фрикційного безробіття, які дозволили б державним статистичним службам вести відповідні розрахунки. Облік безробітніх взагалі, а в Україні зокрема, досить складна проблема, оскільки офіційно зареєстровані безробітні відображають далеко не повну картину безробіття. У зв'язку з цим такий показник, як природний рівень безробіття, сьогодні українськими офіційними статистичними службами не публікується.

Визначення рівня безробіття здійснюється наступним чином. Все населення країни зменшується на ту кількість осіб, які не досягли 16 років і осіб, що знаходяться у спеціалізованих закладах (психіатричних лікарнях, в'язницях), а також осіб, які вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, студенти, надомники). Частина населення, яка залишилась, формує категорію робочої сили. Причому в склад робочої сили входять і працюючі, і безробітні.

На практиці важко встановити фактичний рівень безробіття. Розрізняють:

• частково зайнятих – в офіційній статистиці всі зайняті неповний робочий день входять в категорію повністю зайнятих. Вважаючи їх повністю зайнятими, офіційна статистика занижує рівень безробіття;
• працівники, які втратили надію на отримання роботи. Безробітний, який активно не шукає роботу, вважається таким, що вибув зі складу робочої сили (по суті також занижується рівень безробіття) ;
• неправдива інформація. Рівень безробіття може бути завищений у тому випадку, коли деякі непрацюючі стверджують, що вони шукають роботу, хоч це і не відповідає дійсності. Ці люди заносяться у групу «безробітних», а не вибулих зі складу робочої сили. Людина, яка працює у тіньовому секторі економіки може мати юридичне прикриття у формі «безробітнього».

Головна «ціна» безробіття – невипущена продукція. Відомий вчений у галузі макроекономіки Артур Оукен (1928-1980) у своїх працях 1960 рр. математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Це відношення, відоме як закон Оукена, показує, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на один відсоток, то відставання обсягу ВВП складає 2, 5%. Слово «закон» відносно наведеної формули не слід сприймати як щось назавжди встановлене і непорушене. Ця залежність у довгостроковому періоді може змінюватись. Пояснимо закон Оукена на цифровому прикладі. У 1983 році рівень безробіття у США досяг 9, 5% (найвищий за останні десятиріччя), або на 3, 5% більше природного рівня (6%). Помноживши 3, 5% на коефіцієнт Оукена (2, 5%), отримаємо відставання ВВП 1983 року у 8, 75%. Іншими словами, якщо б у 1983 році був запезпечений рівень безробіття при повній зайнятості, ВВП був би на 8, 75% більший, ніж фактичний. А це становить 290 млрд. доларів. Фактичний рівень безробіття в США в середині 2003 р. досяг 6, 4% – це найвищий показник за останні вісім років (із 1995 р.).

Україна належить до країн із високим рівнем безробіття. Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються, працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших, передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. У першій половині 2000-х років чисельність безробітних в Україні становила більше 9% економічно активного населення країни. Специфічним проявом безробіття в Україні є висока частка людей, які працюють у режимі неповної зайнятості, тривалий час перебувають у неоплачуваних відпустках, або не отримують заробітної плати протягом тривалого часу.

Згідно з українським законодавством, статус безробітного з визначенням права на допомогу з безробіття надається на восьмий день після реєстрації громадянина у центрі зайнятості як такого, що дійсно шукає роботу і готовий приступити до її виконання. Громадяни, які були звільнені за ініціативою адміністрації у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією підприємства або скороченням штату, щоб не втратити гарантії щодо соціального захисту, повинні зареєструватись у службі зайнятості протягом 7 днів із моменту звільнення.

Досвід економічно розвинутих країн показує, що з розвитком ринкових відносин та формуванням ринку праці важливою проблемою стає необхідність державного регулювання зайнятості населення, прийняття дієвих заходів недопущення зростання безробіття, здійснення кроків у напрямку формування ефективних механізмів соціального захисту незайнятого населення. Усунення диспропорцій, що часто виникають на ринку праці, стає можливим у разі задіяння цілого комплексу регулятивних інструментів – стимулювання економічного зростання, скорочення тривалості робочого часу, створення ефективної та гнучкої системи підготовки та перепідготовки кадрів, сприяння становленню малого бізнесу, різних форм самостійної зайнятості. Деякі з цих важливих економічних проблем будуть розглянуті у наступних темах.

 

 

Суть і механізми інфляції.