Матеріали діалектологічної практики

 

 

1. Село Стіна 

2. Відомості про інформаторів 

3. Весілля 

4. Поховальний обряд 

5. Обжинковий календарний обряд 

6. Свято Андрія 

7. Івана Купала 

8. Свято Андрія 

9. Весільний обряд 

10. Весілля 

11. Похорони 

12. Ворожіння 

Висновки 

 

 

Село Стіна, що на півдні Вінниччини, простягається вузькою звивистою смугою вздовж річки Русава (притоки Дністра). Воно ділиться на кутки: Луги, Селище, Юріївка, Баранова, Журавлівка, Долини та Яр. Село розташоване між горами: Замковою та Білою горами, Шпилем, Колькою, Болячкою і Солонцями. Перша згадка про село датується 1585 роком.

Стіна зустрічається в історичних актах 16 століття, в той період вона належала місцевим польським дворянам Захновським, від яких 1586 р. перейшла до Замойських. Останні укріпили його і перейменували в Яногород, хоча ця назва села довго не протрималась.

На Замковій горі є кам'яна церква, в тому вигляді, в якому її запам’ятали стінянські старожили, вона була з трьома дерев'яними вершечками у вигляді куполів. Про будівництво церкви існує легенда, що козак Стефан Нечай разом зі своїми однодумцями перебував у селі Стіна. На тому місці, де стоїть церква, вони хотіли побудувати собі будинки. Та коли почали копати фундамент, знайшли ікону святителя Миколи. І побудували церкву. Ця легенда підтверджувалась написом над вхідними церковними дверима, але надпис під час реставраційних робіт було пошкоджено. В такому вигляді церква існувала до 1843р. Потім церкву перебудували: замість трьох куполів поставили один, вікна збільшили до чотирьох аршин у висоту, прибудували і ризницю. Близько 1843 року побудована кам'яна дзвіниця і кам'яна огорожа.

На протилежній, від Замкової, горі високо між кущами знаходяться печери, висічені в суцільному камені. Одні вирізані відносно недавно (в ХХ ст.). Інші набагато раніше, про що свідчить дата, висічена на одній із стін (1496рік). Усі печери тягнуться далеко під землею, і, мабуть, ніхто не має достовірної інформації про їх розгалуження, та розміри.

Є на території села заказник місцевого значення «Сонна поляна», де росте реліктова сон-трава.

На сьогоднішній день в селі проживає 600 осіб, все населення православне.

 

 

Комісарчук (Юрій) Ганна Фокіївна народилася 22 грудня 1929 року в селі Стіна Томашпільського району Вінницької області. Освіта – 4 класи. Потім ще ходила у вечірню школу 7 класів. Вийшла заміж у 1965 році. Має доньку. Все життя працювала в колгоспі, на буряках. Зараз на пенсії.

Пелих (Антонишина) Зінаїда Зосімовна народилася 10 травня 1939 в селі Стіна Томашпільського району Вінницької області. Батько загинув на фронті. Закінчила 7 класів. Працювала в колгоспі на фермі, пізніше на буряках. Вийшла заміж у 1960 році. Народила дві доньки і сина, який передчасно пішов із життя.

Чопик (Березовська) Ольга Степанівна народилася 19 серпня 1932 року в селі Стіна Томашпільського району Вінницької області. Навчалася в місцевій школі 4 роки. Рано втратила матір і батька. Потім пішла працювати в колгосп. У 1958 році вийшла заміж. Має доньку і сина. На даний час на пенсії.

 

 

[ў'нашому сеилі ко'лис’ бу'ло та'ке ше даў'но / застора'даўно ни ти'пер’ішне а ко'лис’ йак ро'били веи'с’іл: ’а ро'били в’і'с’іл: ’а / пиек'ли кола'ч’і моло'дим / друж'кам пиек'ли кола'ч’і / начие'нали 'пирид в’і'с’іл’ом ше до веи'с’іл’: а 'тиждеин’ бу'ло / начи'нали пиек'ти кола'ч’і / друж'кам розда'вали то'д’і ў не'д’іл’у ў'вечер’і / у не'д’іл’у ў'вечер’і друж'кам у'с’ім дару'вали по два кола'ч’і ўс’ім / с'кіл’ки бу'ло л’у'дий ўс’ім да'вали ǐ діў'чатам і х'лопц’ам кола'ч’і о / і пиек'ли нанаш'кам у чеит'вер пиек'ли нанаш'кам кола'ч’і / та'к’і здоро'вен: ’і 'гарн’і кола'ч’і нанаш'кам це ц’і шо в’ін'чал’н’і нанаш'ки счие'тайет’с’а / св’і'д’ет’ел’і о // бо тут теи'пер у'же св’і'д’ет’ел’і ў нас та'к’і / а то та'к’і бу'ли св’і'д’ет’ел’і / сво'йі 'р’ідн’і пожие'л’і / ўже з'начит’ / жо'нат’і жо'нат’і ўже бу'ли це нанаш'ки то да'вали йім т’і кола'ч’і / то це пиек'ли кола'ч’і // а то'д’і у 'п’йатниц’у ўже до сх’ід 'сон’ц’а / моло'да ǐшла з д'ружкойу / б'рали ко'лач / ішли до л’у'дини до та'койі шо у 'пар’і жи'вут / р'вали бар'в’інок 'через ко'лач дв’і к'в’іточки ўри'вали 'через ко'лач / а то'д’і так р'вали і / і кв’іточ'ки і тоǐ бар'в’інок / то п'лели в’і'нок моло'д’і з 'того бар'в’інку // ко'лис’ моло'да не ўби'ралас’а ў 'вел’ан а к'лали з бар'в’інку в’і'нок на голо'в’і / ва'сил’ок цеǐ і бар'в’інок і кв’іточ'ки / і моло'ду ўби'рали ў в’і'нок цеǐ о / ко'лис’ 'цего 'вел’aна н’іх'то не призна'ваў / бо то ка'зали шо це ни хо'роши а / а 'дужи 'гарно бу'ло / та'киǐ в’і'нок спец’і'ал’но та'ка 'ж’інка бу'ла / шо п'лела 'дуже 'гарниǐ в’і'нок / і прие'ходила і ўби'рала у тоǐ в’і'нок о / і то'д’і ўже начи'налос’a ве'с’іл: ’a / ўже 'виплили тоǐ в’і'нок ў су'боту моло'д’і / і хо'дили т’і моло'д’ож до моло'дого до моло'дойі / і до тих св’і'д’ет’ел’ів нанаш'к’іў о / це