Матеріали діалектологічної практики

 

 

[с'ходилис’а д’іў'чата / х'лопц’і дес’ та'мо ў йід'ну / 'хату йак 'зара 'йідут на ма'йоўки / так то'д’і с'ходилис’а / наǐ 'буди у 'мени Анд'рейа бу'дем ро'бити о / т’іǐ напиек'ли тих кали'т’іў / це с’і'дати на коц’у'бу і 'йіхати у 'хат’і // дур'ниц’а бу'ла та'ка / і кали'ту ку'сати на ко'ц’уб’і т’іǐ 'кажи / а йід'но си'дит т’іǐ 'кажи / а 'в’ідки ти 'йідиш / а то шо на коц’у'б’і 'кажи із вир'ха 'хати кали'ту ку'сати // да ну і / ну 'кажи ку'саǐ лищ ни с’'м’іǐс’а / бо хто с’м’і'йец’: а 'того 'миǐкойу по 'морд’і бйут / т’іǐ йак жи ти ў'кусиш і ни зас’м’і'йешс’а / а таки'во 'виси тоǐ корж на мотуз'ков’і / поп'робуǐ ко'ли ти йо'го 'п’іǐмиш / а во'ни шеǐ к'рут’а ним тим кор'жом / т’іǐ 'доки 'п’іǐмиш / т’іǐ ри'гочуц’: а так г'ралис’а це та'ка 'ігра бу'ла / і ше бу'ло воро'ж’ін’: а от / д’іў'чата зби'райуц’: а т’іǐ із кир'ниц’і 'воду 'нос’а 'писком / 'воду приǐ'ти до кир'ниц’і і наб'рати ў 'писок во'ди / і 'нести до'дому це там / ну де 'тожи з’іб'ралис’а діў'чата і / ну чи з му'ки / чи з г'рису ро'били та'к’і круг'лен’к’і ба'лабушички і скла'дали на с’т’і'лец’ ра'дочком / це 'мойіх два / а це т'войіх два / а це 'тойі два / і це то'д’і в: о'д’а пса і чи'йі в’із’'ме пес / то тоǐ 'хуч: и в’і'д: ас’ц’а воро'жили так / т’іǐ приǐ'шоў пес / т’іǐ у'з’аў мо'йі ўз’яў 'пот’ім д'ругойі пад'рушки ўз’аў / а третойі / ну ти йійї ни з'найеш во'на ў'мерла 'дівкойу / а йі'йї по'н’ухав по'н’юхаў тоǐ пес і ми'нуў йі'йї два тих ба'лабушки / і ўз’яў д'ругойі там / і зноў по'н’ухаў по'н’ухаў йі'йї ті ба'лабушки / і зноў т'ретойі ўз’яў / а йі'йї так і ни з’йіў / да і так во'на і ў'мерла 'д’іўкойу / і ни ви'ходила 'замуж / тіǐ воро'жили с’м’і'йалис’а г'ралис’а / т’іǐ так // ]

[ ни 'була на Анд'рейа / це ни на Анд'рейа / це п'рамо так соу'б’і / поп'робуǐ / неи'сеш ту 'воду в’ід кир'ниц’і у 'писков’і / 'доки донеи'сеш / а там сто'йіт х'лопец’ / т’іǐ л’я'кайе / а то ха ха ха / т’іǐ п’іш'ла та во'да с 'писка / і зноў до кир'ниц’і / т’іǐ так на'б’ігувалис’а до 'тойі кир'ниц’і / 'доки т’і ба'лабушки наро'били / а ше шо воро'жили / ше йа з'найу шо на 'карти хо'дили воро'жили / то ше на йа'к’іс’ фа'сол’і 'баба воро'жила / шос’ там на т’і фа'сол’і ки'дала / йа ни хо'дила / м’і'н’і ни 'було до во'рожин’a / бо 'мама сла'ба бу'ла / ни до 'того бу'ло // ]

ни було там обрад’іў н’і'йаких / лиш оце шо с’п’і'вали / д’іў'чата с’п’і'вали кру'гом / 'в’ішали в’ін'ки п'лели за'копували виер'бу о / т’іǐ 'тод’і на ту виер'бу та'ко об'ломл’ували / т’іǐ кру'гом на'ч’іпл’ували в’ін'к’іў д’іў'чата / а х'лопц’і ўже чие'кали 'доки д’іў'чата нас’п’і'вайуц’: а / і то'д’і с'качут на ту виер'бу / і 'ломл’а ту виер'бу по кус'ку / розда'йут розки'дайут / д’іў'чата бие'рут по кус'ку / ние'сут до'дому / ки'дайут на г'радку на огир'ки шоб огир'ки т’анг'нулис’а / та'ке бу'ло т’ій так //

в’і'нок з бар'в’інку / ше 'вишн’і к'ласти 'вишн’і ше у в’і'нок п'лели / із 'вишн’ами / а по'тому ше 'п’іс’л’а / ўже йак це так ло'мали розки'дали / а по'том б'рали д’іў'чата ц’і в’ін'ки / і 'несли ки'дали на 'р’ічку / і т’і в’ін'ки п'лили 'р’ічкойу / ку'ди 'р’ічка тиек'ла / так т’і в’ін'ки поп'лили / 'п’іс’л’а ў'с’ого ўже 'п’іс’л’а йак у'же виер'бу з'ломл’а / т’іǐ то'д’і і'дут д’іў'чата на 'р’ічку / а'ли це ти'пер у'же бу'ло / ни / ни 'дужи так дав'но / 'нав’іт’ 'коло к'лубу за'копували виер'бу / і це хо'дили / і ки'дали на 'р’ічку д’іў'чата в’ін'ки / та'ке бу'ло // ]

Словник діалектизмів

['чел’ад’] – молодь.

Записано в с. Стіна Томашпільського р-ну Вінницької обл. від Чопик (Березовської) Ольги Степагівни 1932 р. н., освіта – 4 кл.

 

 

Село Стіна Томашпільського району Вінницької області за просторовим членуванням одиниць української мови належить до південно-західного наріччя, подільського діалекту.

Фонетичні ознаки:

• повне або часткове нерозрізнення голосних [е] [и]: сеилі, сие'лом;
• ненаголошене [о] зближується [у]: соу'б’і;
• твердість [р] перед голосними: бура'к’іў, ра'дочком;
• вживається вставне [н] після [м] на місці [j]: мн’асо;
• звукосполука [ст] переходить у [с'ц']: дас’ц’, ш’іс’ц’;
• дзвінкі приголосні в кінці слів зберігають свою дзвінкість: д’ід, туберку'л’оз, в’із;
• приголосний [т] у формах 3-ої особи дієслів теперішнього часу і у формі 2-ої особи множини наказового способу звичайно твердий: жи'вут, йі'д’ат, виши'вайут;
• фонетично видозмінені числівник jіден: йід'на.
• Морфологічні ознаки:
• іменники середнього роду на -а, як ІІ, так і ІV відмін в орудному відмінку однини мають закінчення -ом;
• немає чергування приголосних: ход’у;
• трапляються складні форми минулого часу: ходилис’мо;
• закінчення -и у формі родового відмінка однини іменників ІІІ відміни: соли.

Синтаксичні ознаки:

пішоў води.