Менеджмент в туризмі

Кінцева мета менеджменту - забезпечення конкурентоспроможності організації.

Менеджмент як самостійний вид професійної діяльності припускає, що менеджер незалежний від власності на капітал фірми, в якій він працює. Він може володіти акціями фірми, а може і не володіти, працюючи за наймом. Праця менеджера - продуктивна, що забезпечує зв'язок і єдність усього виробничого процесу. Менеджер об'єднує працівників різних спеціальностей, що працюють під його керівництвом.

В якості суб'єкта самостійної професійної діяльності, будучи фахівцем-управлінцем виступає менеджер. В якості об'єкта його діяльності виступає господарська сфера організації в цілому.

Терміном «менеджер» висловлюють належність особи до професії керуючого. Незалежно від ступеня професіоналізму і практичних навичок менеджер повинен володіти наступним філософсько-етичним інструментарієм:

1. Поважати особисту гідність кожного і вважати його недоторканним.

2. Постійно вивчати людей, знати їх потреби і інтереси.

3. Вважати, що головне в спілкуванні - це зрозуміти і завоювати довіру підлеглого і партнера.

4. Керуватися принципом, що гарантією людської і ділової порядності є справедливість і совість.

5. Вміти розкривати інтелектуальний потенціал людей, що вважається вищим показником управлінської майстерності.

6. Показувати приклад в безперервності духовного і професійного вдосконалення.

7. Вести розумний спосіб життя.

У сучасних умовах формується новий елітарний прошарок суспільства. Це постійно збільшується соціальна група діяльних людей - підприємців і менеджерів.

Підприємець - це людина, яка володіє фінансовими та іншими ресурсами, підприємницьким талантом, ідеями для організації бізнесу і здатний взяти на себе відповідальність за ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства, розробкою нової ідеї, продукції чи виду послуги.

Менеджер - керуючий, що пройшов спеціальну підготовку і отримав професію управлінця, основними функціями якого є координація діяльності організації на всіх рівнях її управління і робота з персоналом організації. Менеджер - найманий працівник.

Кардинальна відмінність між підприємцем і менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею, реалізовує її за власні, залучені або позичені кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером і підприємцем наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Відмінності між менеджером і підприємцем

Ознаки Характерні особливості 

Менеджер Підприємець 

1. Формальний статус Є найманим працівником, залученим на певних умовахВідкриває справу, виступає в ролі власника та наймає менеджера 

2. Виробничо - господарська орієнтація Зорієнтований на виконання цілей і досягнення ефективності наданих йому у розпорядження ресурсів Зорієнтований на пошук нових можливостей 

3. Здійснення задуманого Приймає рішення та забезпечує їх виконання будь - якою ціною Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною

4. Залучення ресурсів Залучає ресурси з метою забезпечення роботи організації, тому зацікавлений у їх нагромадженні Залучає ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо

5. Матеріальні інтереси Отримує винагороду за свою працю Є власником і розпорядником ресурсів, бере участь у прибутках, отримує дивіденди 

6. Ставлення до побудови  організаціїВикористовує організаційну структуру управління, яка склалась, і має ієрархічну природу Надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які спираються на неформальні зв'язки 

 

Якщо підприємець живе майбутнім, то менеджер – минулим, якщо для підприємця важливий контроль, то для менеджера – порядок.

Якщо підприємець прагне до перемін, то менеджер зі всіх сил старається зберегти статус-кво.

Менеджер – це людина, яка йде слідом за підприємцем, щоб усунути безлад, створений останнім.

Ролі менеджера і підприємця певною мірою можуть збігатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу й стати підприємцем. Однак збіг ролей менеджера і підприємця тимчасовий, оскільки через певний час функції працівників конкретизуються і вони займають відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей „підприємець - менеджер” можливе лише на невеликих підприємствах.

Синтез підприємницького бачення перспектив і прагматизму менеджера створює основу для розвитку організації.

В США підготовка управлінських кадрів як самостійна галузь освіти виникла ще в 1881 р. і нині майже 80% топ-менеджерів мають спеціальну освіту.

Сучасний вітчизняний власник малого підприємства тільки на 10% є підприємцем, на 20% - менеджером і на 70% - спеціалістом.

У великій організації вся управлінська робота строго розділена по горизонталі і по вертикалі. По горизонталі відбувається розстановка конкретних керівників на чолі окремих підрозділів (начальники відділів). Вищестоящі керівники координують роботу нижчестоящих керівників, аж до рівня керівника, що координує роботу неуправлінського персоналу, який фізично виробляє продукцію або послуги. Таке вертикальне поділ праці утворює рівні управління.

Кількість рівнів управління може бути різним. Безліч рівнів ще не визначає ефективність управління. Кількість рівнів, як правило, визначається величиною організації та обсягами управлінської роботи, іноді ж це історично сформована структура.

Незалежно від кількості рівнів управління всі керівники, виходячи з функцій, які вони виконують в організації, діляться на три категорії: керівників низової, середньої та вищої ланок.

Існує паралельне поділ керівників на три рівні, введене американським соціологом Талкотт Парсонс:

- Технічний - відповідає рівню керівників низової ланки;

- Управлінський - рівню середньої ланки;

- Інституційний - рівню вищої ланки. Під інституційним розуміється і рівень спеціальних структур, так званих