Менеджмент в туризмі

2.Велике значення ринку цінних паперів.

3.Розділення інвестиційних та комерційних банків1. Ключова роль банків у представництві та контролі на рівні усіх компонентів корпоративного управління.

2. Ринок цінних паперів розвинене слабко1.Акцент на банківський та між корпоративний контроль і представництво1.Ключова роль державних фінансових органів.

2.Реструктуризація та становлення корпоративного сектору економіки

3. Учасники реалізації моделі

1. Акціонери.

2.Голова правління.

3.Рада директорів.

Велика ступінь розподілу контролю з капіталом1.Банк.

2.Правління.

3.Спостережна рада. Широке представництво працівників корпорації1. Банк.

2. Афілійовані корпоративні акціонери (члени кейрецу).

3. Уряд.1.Збори акціонерів.

2.Правління.

3.Спостережна рада.

4.Ревізійна комісія.

4. Структура володіння акціями

1.Суттєва перевага індивідуальних 

інвесторів1.Фінансові інститути контролюють 

більше 60% 

акцій корпорацій.

2.Індивідуальні інвестори не грають важливих ролей1. Абсолютна перевага афілійованих 

банків.

2. Фінансові інститути контролюють більше 70% акцій корпорацій.

3. Індивідуальні інвестори не відіграють важливої ролі1.Велика роль державних структур в н управлінні корпораціями 2.Значний вплив фінансових організацій.

3.Абсолютно мала роль індивідуальних і колективних інвесторів

5. Моніторинг діяльності

Переважає ринковий механізмПереважно банківський - на постійній основіАбсолютно переважає банківський і міжкорпоративнийДержавні фінансові інституції

6. Фінансування

1.Дистанційне через ринок цінних паперів.

2.Переважання внутрішніх джерел фінансування1.Орієнтовний контроль за прийняттям інвестиційних рішень.

2.Досить суттєвий вплив банківського кредитування серед джерел фінансування1.Переважання внутрішніх джерел фінансування

 

 

2.1. Поняття та види організації.

2.2. Організація як відкрита динамічна система.

2.3. Зовнішнє середовище організації. 

2.4. Сутність функцій менеджменту. 

2.5. Процес управління як сукупність функцій менеджменту. 

2.6. Управлінській процес.

 

2.1. Поняття та види організації

 

Щоб рахуватись організацією певна група людей повинна відповідати таким вимогам:

а) наявність по меншій мірі двох людей, які рахують себе частиною цієї групи;

б) наявність однієї цілі (тобто бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну всі члени групи;

в) наявність членів групи, які працюють разом, щоб досягти спільну мету.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі або цілей.

Об'єктивною передумовою здійснення процесу менеджменту є наявність організації, в межах якої здійснюється цей процес.

Отже, організація – це соціальне утворення, у якому загальними прагненнями об'єднано багато людей для досягнення спільної мети.

Згідно українського законодавства організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами.

Організації поділяються на формальні та неформальні.

Формальна організація – це група людей, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується для досягнення певних цілей. Якими малими не були  б формальні організації, їхньою найважливішою функцією є виконання конкретних задач і досягнення певних, конкретних цілей. В організації існують три основних типи формальних груп: групи керівників, виробничі групи і комітети.

Група керівників складається з керівника і його підлеглих, які в свою чергу також можуть бути керівниками.

Виробнича (цільова) група складається з осіб, які разом працюють над одним і тим же завданням. В цих групах є спільний керівник однак вони відрізняються від груп керівників тим, що вони мають більше самостійності при плануванні своєї діяльності.

Комітет – це група всередині організації, якій делеговано повноваження для виконання певного завдання або комплексу завдань. Під комітетом розуміють групове прийняття рішень та здійснення дій, що відрізняє комітет від інших організаційних структур.

Відомі два основних типи комітетів: спеціальний і постійний.

Спеціальний комітет  - це тимчасова група, створена для виконання певних робіт.

Постійний комітет – це група, що діє самостійно всередині організації і має конкретну ціль. Як правило, постійні комітети використовують для надання організації консультацій з різних питань. Прикладом може служити Рада директорів акціонерного товариства.

Всі групи керівників, цільові групи та комітети мають ефективно працювати – як єдиний злагоджений колектив.

Неформальна організація – це спонтанно утворена група людей, які вступають  в регулярну взаємодію для досягнення певної цілі.

Працівники, що об'єднані рамками формальної організації, взаємодіють між собою. Взаємодія сприяє виникненню у них дружніх почуттів по відношенню до інших членів групи (табл. 2.1). 

Таблиця 2.1. Особливості формальних і неформальних груп

Параметри Формальні групи Неформальні групи 

123

МетаКонкретні цілі діяльності Задоволення соціальних потреб у спілкуванні, взаємоповазі тощо

Спосіб створенняПланово Спонтанно 

Спосіб узаконення діяльностіПланове формальне узаконення Базується на міжособистісних зв'язках і не передбачає правового формального узаконення 

Структура групФормується свідомо, відносно до цілей Формується внаслідок соціальної взаємодії

КомунікаціїФормальні канали Формальні та неформальні канали 

ЧисельністьЧітко регламентується Не визначена 

КерівникПризначається організацією Висувається поступово як неформальний лідер 

Міжособистісні стосункиВстановлюються на основі завдань, ієрархії, функційРозвивається спонтанно 

Вплив на членів групиУправлінські рішення, форми влади, стилі керівництва Персональний вплив 

КонтролюванняДіють інструкції, регламенти Діють громадські санкції 

 

В свою чергу, ці почуття створюють основу для значної кількості різноманітних видів діяльності не передбаченої посадовими інструкціями. Така взаємодія сприяє створенню кріпких міжособових зв'язків, що являє собою дещо більше, ніж просте об'єднання