Менеджмент в туризмі

Мета підприємництва – створювати споживача. Це значить, що існування організації залежить від її здатності знаходити споживача своєї продукції та задовольняти його потреби.

З точки зору системного підходу організація – це механізм перетворення входів у виходи. Основні види входів – це матеріали, обладнання, енергія, капітал і робоча сила. Залежність між організацією і постачальниками, що забезпечують вхід ресурсів є прикладом прямої залежності організації від зовнішнього середовища.

Рис. 2.4. Фактори зовнішнього середовища (макросередовище) організації

 

Необхідно розуміти, що конкуренція – двигун ринкових відносин, тому менеджеру необхідно в першу чергу орієнтуватись на конкуруючі фірми з тим, щоб їх витіснити з ринку.

На діяльність організації впливають закони і державні установи, що визначають правовий статус і регулювання економіки. Сюди відноситься безліч законів і положень про безпеку і охорону здоров'я, захисту навколишнього середовища, захисту інтересів споживача, про оплату, фінансовий захист тощо. Організації зобов'язані виконувати не тільки вимоги законів, але і ряду державних установ, що стежать за виконанням законів і видають свої розпорядження. Все це доповнюється ще і регулюючими постановами місцевих органів влади.

Всі фактори прямої дії безпосередньо впливають на внутрішні перемінні, викликаючи їх реакцію. Не так помітно на організацію впливають фактори непрямої дії. Інформація про них, як правило, не повна, і керівництво змушене робити припущення про їх можливі наслідки для організації.

Серед факторів непрямого впливу найважливіше місце займає технологія, що одночасно є і внутрішньою перемінною. Організація повинна враховувати перспективні технології, що можуть вплинути на швидкість старіння своєї продукції і якого роду продукцію покупець очікує в майбутньому. Зберегти конкурентоспроможність можна орієнтуючись на високі технології.

На інтереси організації також впливає загальний стан економіки: інфляція, економічний спад, коливання курсу валют тощо.

До соціокультурних факторів, що впливають на організацію, відносяться прихильність визначеній торговій марці чи негативне відношення до конкретного товару або явища.

Організація зобов'язана рахуватись також з політичними факторами і ставленням місцевого населення, особливо, якщо вона веде свої справи за межами внутрішнього ринку.

У середовищі міжнародного бізнесу виділяються такі фактори як культура, економіка, законодавство, державне регулювання та політична ситуація.

Ретельному вивченню підлягають закони і державне регулювання країни,  у якій здійснюється виробництво чи ведеться торгівля. Вивченню підлягають трудове й антимонопольне законодавство, патентна справа, ціноутворення, закони ринкової економіки.

Значення факторів зовнішнього середовища різко підвищується у зв'язку із зростанням складності всієї системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних тощо), що складають середовище менеджменту. Саме зовнішнє оточення визначає стратегію організації.

Мезосередовище описується сукупністю факторів, які визначають рівновагу та стійкий стан геосистеми, її окремих сфер (гео-, гідро-, атмо- і біосфери) та її окремих локальних зон, в т.ч. під дією економічної діяльності людини.

Діяльність організації стає неможливою та безцільною при відсутності таких факторів (природних ресурсів), як повітря, вода тощо. Значним фактором для великої кількості організацій є наявність природних ресурсів геосфери: газ, нафта, руда, каміння, інші корисні копалини, які є сировиною для їх роботи.

 

2.4. Сутність функцій менеджменту

 

Функції управління - це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також організація робіт. 

У перекладі з латинської слово «функція» означає «вчинення», «діяльність», а управлінське тлумачення цього слова - цілеспрямована дія системи управління або її підрозділів. Для виконання роботи необхідно заздалегідь визначити: що потрібно отримати? як організувати справу?, а потім мотивувати і контролювати його виконання. Це і є функції управління. З часом техніка управління удосконалилася, а функції залишилися незмінними. Поняття «функції управління» та «функціонування органів управління» різні. Щоб переконатися в цьому, потрібно розібратися, як створюються функціональні структури управління. По мірі ускладнюється господарства та його підрозділів з'явилося управління як особлива функція. При цьому менеджмент відокремився як особливий вид трудової діяльності, а функції управління розділили управління на окремі «галузі» управлінської діяльності та сформували відповідну організаційну структуру.

Розрізняють функції управління загальні й конкретні.

Загальні (основні) функції - планування, організація діяльності, координація, регулювання, мотивація, контроль, облік діяльності, аналіз діяльності, прийняття рішень та інші. Ці функції управління:

- Здійснюються в кожній виробничій системі і на кожному рівні управління;

- Властиві управлінню будь-якою організацією;

- Поділяють зміст управлінської діяльності на види робіт за ознакою послідовності їх виконання в часі;

- Відносно самостійні і в той же час тісно взаємодіють.

Управлінським циклом вважається послідовне, а головне, ефективне виконання загальних функцій управління, які перераховані нижче.

Планування - визначення цілей організації і вироблення заходів по їх досягненню. Це дії, за допомогою яких керівництво надає єдиний напрямок зусиль усіх членів організації.

Організація діяльності - створення структури управління підприємством, визначення завдань підрозділам, встановлення порядку їх взаємодії, підбір людей для конкретної роботи, наділення їх повноваженнями і відповідальністю. Це єдина функція, яка забезпечує взаємозв'язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління.

Координування спільної діяльності спрямоване на досягнення узгодженості і гармонійності у спільній діяльності всіх елементів (напрямків діяльності, підрозділів, служб, відділів, підсистем) підприємства. Цю функцію можна назвати «налаштуванням системи».

Регулювання забезпечує виконання