Менеджмент в туризмі

г) розробка планів заходів, спрямованих на досягнення цілей;

д) встановлення точок контролю та вимірювання процесу досягнення сформульованих цілей;

е) реалізація цілей.

Між цілями є певна ієрархія. Цілі будь якої системи задаються останньою однак у формуванні їх беруть участь і самі системи. Цілі кожного рівня ієрархії управління встановлюються не раніше, ніж будуть сформульовані цілі на більш високому рівні управління.

 Необхідно відрізняти загальні або глобальні цілі, що розробляються для організації в цілому та цілі специфічні, які розробляються на основні види і напрямки діяльності.

Загальні цілі виражають концепцію розвитку організації і розробляються на перспективу. Вони визначають основні напрямки програми розвитку організації. До складу загальних входить генеральна ціль, що має назву місія, а також декілька загальноорганізаційних цілей, які визначають і конкретизують зміст місії.

Місія не повинна залежати від поточного стану організації, форм і методів її роботи, тому що в цілому вона виражає спрямованість у майбутнє, показуючи, на що будуть направлятися зусилля і які цінності будуть при цьому пріоритетними. Тому в місії не прийнято вказувати як головну мету одержання прибутку, незважаючи на те,  що прибуткова робота  є найважливішим чинником життєдіяльності організації. Але прибуток як місія може істотно обмежити спектр розглянутих організацією шляхів і напрямів розвитку і, у кінцевому рахунку, приведе до неефективної роботи.  

Місія визначає образ організації, створює її філософію та імідж. Вона впливає на мікроклімат, культуру організації, створює фундамент для формулювання  конкретних цілей – загальних і специфічних, а також  створення стратегії і політики. ( Місія фірми Xerox  визначає перспективи зростання бізнесу: „Від копіювальної техніки до офісу майбутнього”. Місію вітчизняної фірми „Чумак” виражено фразою: „З лану до столу”).

Загальноорганізаційні цілі можуть орієнтуватись, наприклад, на досягнення фінансової стабільності, на забезпечення оптимальної рентабельності, завоювання відповідних сегментів ринку, на розробку нових напрямків діяльності тощо.

Загальні цілі формуються, як правило, на основі спільної діяльності керівництва вищого, середнього і нижчого рівнів управління.

Специфічні цілі розробляються в рамках загальних за основними видами діяльності в кожному виробничому підрозділі та мають бути виражені в кількісних і якісних показниках. Цілі специфічні бувають двох типів: а) операційні; б) оперативні.

Операційні цілі  ставлять перед окремими працівниками, а оперативні доводяться підрозділам. 

Концепція управління за цілями

Це метод поєднання планування, контролю і мотивації. Його застосовують багато організацій з метою зменшення числа конфліктів і негативних реакцій людей на контроль, залучаючи їх до участі в цьому процесі. Метод управління за цілями допомагає реалізувати стратегію шляхом поліпшення зв'язку між цілями підлеглих, їх начальників і всієї організації.

Управління за цілями являє собою підхід, згідно з яким кожний керівник організації повинен мати чіткі цілі, які забезпечують досягнення цілей керівників вищого рівня, тобто цілі формуються знизу до верху.

Управління за цілями є достатньо ефективним способом реалізації стратегії і здійснюється за схемою (рис. 3.1).

 

Рис. 3.1. Етапи управління за цілями

Встановлення цілей. Цілі після розробки їх вищим керівництвом доводяться до працівників усіх рівнів. При цьому обов'язковим є поєднання цілей всіх рівнів з цілями організації. В результаті обговорення цілей розробляються контрольні показники для працівників підрозділів. 

Планування дій. Цей етап пов'язаний з визначенням того , що, де, коли і в якій кількості знадобиться для досягнення цілей організації. При цьому планування розбивається на такі етапи: визначення основних завдань і заходів, необхідних для досягнення цілей; встановлення взаємозв'язків між основними видами діяльності; уточнення ролей для виконання кожного виду діяльності; оцінка витрат часу для кожної операції; визначення ресурсів і витрат; перевірка строків і корекція планів дій всіх відділів і служб.

Перевірка та оцінка роботи. Основна мета цього етапу – визначення рівня досягнення цілей, виявлення проблем і перешкод та їх причин, виявлення власних потреб, визначення винагород за активну роботу.

Заходи коригування. Якщо з певних причин цілі не було досягнуто, керівництво приймає заходи для коригування відхилень. При досягненні запланованих цілей процес управління за результатами може початися знову, з визначенням нових цілей на наступний період.

 

3.2. Сутність організаційної діяльності

 

Поняття „організація” необхідно розуміти в двох значеннях. Перше – процес, діяльність, що направлена на взаємодію людей, речей, ідей. Друге – форма виявлення спільної діяльності (організаційна структура – фірма, підприємство, корпорація, концерн та ін.). Перше значення включає процес об'єднання людей в єдине ціле з метою створення життєздатної, робочої стійкої системи. 

Організація будь-якої системи вимагає такого підбору і поєднання її елементів, яке забезпечувало б гармонійне функціонування.

Коли Карнегі стверджує : „Заберіть у нас наші заводи, наш транспорт, нашу клієнтуру, наші гроші, але залиште нам нашу організацію, і через чотири роки ми відновимо наше становище”, то ясно, що він розуміє під терміном „організація” людей організованих певним чином, або оргструктуру.

Структурну організацію можна порівняти із скелетом підприємства. Структурна організація визначає, хто відповідає за певну функцію в загальному організмі підприємства, оскільки вона складається з переліку компетентних виконавчих органів, які функціонують в апараті управління. Наявність структурної організації є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки при відсутності тих, хто виконуватиме рішення, саме воно втрачає раціональний зміст.

Необхідно виділити,