Менеджмент в туризмі

Розрізняють ОСУ на рівні цеху, організації, галузі, регіону тощо.

ОСУ мають наступні властивості:

1)показують певну субординацію органів управління, відношення влади і підпорядкованості;

2)показують певну технологію управлінської діяльності, процеси розподілу і кооперації праці в сфері управління, послідовність реалізації управлінських процедур;

3)органічно зв'язують структуру і функції управління;

4)здійснюють інтеграцію вертикального і горизонтального, професійно-кваліфікаційного і функціонального поділу праці.

Чим ефективніше цей процес, тим ефективніше діяльність  виробничої системи, стійкіші процеси її функціонування та розвитку.

Організаційна структура управління підприємством включає в себе сукупність всіх його служб і підрозділів та існуючих між ними органічних зв'язків як по горизонталі так і по вертикалі, від начальника до безпосереднього виконавця.

Побудова ОСУ здійснюється за допомогою органіграм, які складаються  стосовно: функціональних зв'язків, органіграма управління персоналом, персональна органіграма, фактична органіграма, раціональна органіграма, ідеальна органіграма, органіграма на майбутнє. 

Під органіграмою  необхідно розуміти схематичне зображення структури управління, або детальне описання всіх органів підприємства і зв'язків, що існують між ними. 

Мета органіграми в схематичному зображенні всього підприємства, його частини або окремої служби.

Органіграма служб створюється з метою встановлення зв'язків між функціональними підрозділами і службами, а також показує фактичні рівні підпорядкування. Якщо на функціональну органіграму нанести прізвища керівників або виконавців, то отримаємо органіграму персоналу, яка, як правило, не складається.

Функціональна органіграма часто складається  в табличній формі, де знаходять відображення функціональні обов'язки певних посадових осіб і цим вона відрізняється від функціональної структури організації.

При побудові органіграми  слід враховувати, що лінії зв'язку, які з'єднують різні служби мають відповідати принципу підпорядкованості, а також чітко проявляти  канали комунікативних зв'язків. Ці лінії, як правило, зображуються суцільними. Якщо, крім лінійного керівника, підлеглий отримує в той же час вказівки інструктивного характеру від керівника іншої функціональної служби, то лінії зв'язку що з'єднують цього керівника (лінійного) з функціональним проводяться пунктиром.

Для  великого  підприємства  практично  неможливо  побудувати схему,  яка  б  зображувала  всю  організацію,  тому що  нею буде не

зручно  користуватись.

Використовуючи органіграми кожен лінійний або функціональний керівник, а також любий виконавець має можливість прослідкувати ієрархію свого підпорядкування або передачі повноважень.

Оскільки ОСУ в різних організаціях мають різні схеми, то основні з них ми розглядаємо нижче.

 

3.4. Принципи побудови організаційних структур управління

 

Лінійна структура управління

У випадку підпорядкування виконавців тільки одному керівнику створюється лінійна структура управління (ЛСУ) (рис. 3.4).

 

Рис. 3.4. Лінійна структура управління

 

До переваг ЛСУ слід віднести:

1)простота підбору керівників кожного рівня управління;

2)оперативність прийняття і реалізації управлінських рішень;

3)відносна простота реалізації функцій управління.

До основних недоліків відносяться:

1)відсутність горизонтальних зв'язків у виробничих системах;

2)значна централізація влади;

3)при великій кількості рівнів управління (>4) збільшується протяжність періоду прийняття та реалізації управлінських рішень;

4)обмежені можливості за умов диверсифікації виробництва.

Область застосування:

а) на підприємствах з чисельністю працівників до 300-500 чол. з високим рівнем технологічної спеціалізації;

б) підприємства місцевої промисловості та сфери послуг.

 

Лінійно-функціональна структура управління

В лінійно – функціональній структурі управління (ЛФСУ) крім лінійного управління прибавляється ще й функціональне, пов'язане з подальшою спеціалізацією управлінської праці. Типовим прикладом функціональних служб управління являються відділи головних спеціалістів – економіста, механіка, технолога, металурга тощо.

Кожен із керівників структурних підрозділів отримує вказівки і розпорядження не тільки від керівника виробництва (зам. директора  з виробництва, головного інженера), але й від керівників функціональних служб. Таким чином в ЛФС управління здійснюється як лінійними так і функціональними керівниками.

Лінійний керівник здійснює повне керівництво підрозділом і несе відповідальність за результати діяльності свого підрозділу (нач. цеху, дільниці).

Розрізняють два типи функціональних керівників. До перших відносяться ті, хто реалізує одну або декілька функцій управління (нач. планово-економічного відділу); до другого типу – ті хто реалізує всі функції управління стосовно частини об'єкту управління (служби головних спеціалістів – головного інженера, гол. конструктора, гол. механіка, гол. технолога тощо) (рис. 3.5).

 

Рис. 3.5. Лінійно-функціональна структура управління

 

В ЛФСУ необхідно розмежовувати розпорядження, вказівки, тобто встановлювати порядок та черговість їх виконання. Це є традиційною проблемою  ЛФСУ.

Головні переваги ЛФСУ:

1)високий рівень спеціалізації управлінської діяльності в конкретних сферах, що забезпечує високу якість і високу ефективність спеціалізованих управлінських рішень;

2)компетентне охоплення практично всіх сфер  управлінської діяльності;

3)краща адаптація до різних умов диверсифікації виробництва;

4)відносна простота підбору керівників для управління спеціалізованими сферами.

Основні недоліки ЛФСУ:

1)порушення принципу єдиноначальності;

2)проблеми в прийнятті та реалізації узгоджених управлінських рішень;

3)складність при підборі керівників вищих рівнів управління.

Область застосування:

а) середні і великі промислові підприємства;

б) проектно-конструкторські та дослідні організації;

в) виробничі та науково-виробничі об'єднання з чисельністю працюючих 500-3000 чол.

 

Лінійно-штабна структура управління (ЛШСУ)

ЛШСУ являє собою лінійно-функціональну структуру управління доповнену штабом, на який покладено додаткові функції управління. Штаб наділяється певними