Менеджмент в туризмі

4.неправомірно вважати результати керованих процесів підсумком тільки управлінської діяльності. Основна частина продукту створюється виробниками, а не управлінцями. Тому некоректно порівнювати результат усього господарювання з витратами тільки на управління. Виникає обґрунтоване бажання поставити в знаменник попередньої формули ефективності витрати на здійснення всієї діяльності, а не тільки управління.

У підсумку ми одержимо формулу ефективності, але вже не управління, а всього керованого об'єкта чи процесу:

 

Ефективність управління можна вимірювати за результатами керованих об'єктів і процесів. І все ж встановлення ефективності власне управління можливе, але за допомогою іншого використання вихідної логічної формули. Наприклад, способи управління, що дозволяють досягти заданого фіксованого результату за найменших витрат на управління відповідають вищому рівню ефективності. Чи досягнення максимального результату в умовах обмеження витрат на управління свідчить про найвищий показник ефективності управління.

В теорії і практиці менеджменту склались три найбільш поширені підходи до оцінки ефективності управління: інтегральний, рівневий та часовий.

Інтегральний підхід до оцінки ефективності управління ґрунтується на побудові синтетичного (інтегрального) показника, який охоплює декілька часткових (безпосередньо не співставних) показників ефективності управління.

Інтегральний підхід з'явився як один із варіантів подолання головного недоліку переважної більшості показників ефективності управління – неспроможності відобразити багатогранну ефективність управління в цілому. Він є спробою оцінити ефективність управління за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, що охоплюють декілька найважливіших аспектів управлінської діяльності конкретної організації

Принципова формула розрахунку синтетичного показника ефективності управління (W) має наступний вигляд:

 

W=f(P1*P2*….Pi…..Pn),

 

де Р1, Р2, … Рi; … Рn – часткові показники ефективності управління.

Необхідно зауважити, що в умовах ринкових відносин та конкуренції важливим узагальнюючим критерієм оцінки ефективності управління організацією є її конкурентноздатність.

Конкурентноздатність організації може визначатись рейтингом, тобто оцінкою, що характеризує її місце серед інших організацій, які постачають аналогічні продукти на ринок. Високий рейтинг (його зростання) відбиває високий рівень (зростання) ефективності управління організацією.

На сьогоднішній день опрацьовані та реалізуються численні методики визначення рейтингу конкурентноздатності організацій, результати яких використовуються в якості однієї із характеристик ефективності управління. Зокрема, великі західні компанії активно використовують в процесі оцінки ефективності власного менеджменту періодично поновлювані рейтинги, що оприлюднюються журналом “Forbs”. З недавнього часу провадиться аналогічна робота і в Україні – публікуються списки 100 найкращих компаній країни, оголошуються конкурси і визначаються претенденти та переможці в тому числі і серед організацій у значній кількості номінацій.

Рівневий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки три рівні ефективності: 1) індивідуальний; 2) груповий; 3) організаційний та відповідні фактори, що на них впливають. Ефективність управління при цьому формується як інтегрований результат індивідуальної, групової та організаційної ефективності з урахуванням синергічного ефекту.

На базовому рівні знаходиться індивідуальна ефективність, яка відбиває рівень виконання завдань конкретними працівниками.

Як правило, співробітники організації працюють у групах, що викликає необхідність врахування ще одного поняття – групова ефективність. В деяких випадках групова ефективність являє собою просту суму внесків усіх членів групи (наприклад, група фахівців, що працює над непов'язаними проектами). В інших випадках внаслідок синергічного ефекту групова ефективність є дещо більше за суму окремих внесків (наприклад, складальна лінія, на якій виробляються готові вироби).

Третій вид – організаційна ефективність. Організації складаються із співробітників і груп; отже організаційна ефективність включає індивідуальну й групову ефективність. Однак за рахунок синергічного ефекту організаційна ефективність перевищує суму індивідуальної й групової ефективності.

Задача менеджменту полягає у виявленні можливостей підвищення організаційної, групової та індивідуальної ефективності. Кожний рівень (вид) ефективності, як свідчить рис. 9.1, знаходиться під впливом певних факторів. 

Часовий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки коротко-, середньо- та довгострокові періоди, для кожного з яких можна визначити специфічні критерії оцінки ефективності управління.

Кінцевим критерієм організаційної ефективності є здатність організації зберігати своє становище в межах середовища. Отже, виживання організації являє собою довготермінове мірило організаційної ефективності.

 

Рис. 9.1. Модель взаємозв'язку видів ефективності та факторів, що впливають на їх рівень

 

Існує п'ять критеріїв короткотермінової ефективності:

•продуктивність;

•якість;

•ефективність;

•гнучкість;

•задоволеність.

Критерії конкурентноздатності та розвитку відображають середньотермінову ефективність. Взаємозв'язок критеріїв часової моделі ефективності з параметром часу наведена на рис. 9.2.

 

Рис. 9.2. Часова модель ефективності

 

Продуктивність – це здатність організації забезпечувати кількість та якість продукту у відповідності до вимог зовнішнього середовища.

Якість – задоволення запитів споживачів стосовно функціонування виробів чи надання послуг. Фахівці, що досліджують питання якості, вважають її кінцевим критерієм індивідуальної, групової та організаційної ефективності, необхідною умовою виживання.

Ефективність організації – це співвідношення “виходів” до введених факторів. Показники ефективності обов'язково обчислюються у вигляді співвідношень (співвідношення прибутку до витрат, обсягу виробництва або часу – найбільш типові приклади таких показників).

Гнучкість означає здатність організації перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою випуску нового продукту на запити споживачів. На організаційну ефективність впливають три аспекти гнучкості:

•здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища (споживачів, конкурентів, урядових настанов);

•здатність індивідів та груп організації реагувати на зміни індивідів та груп у самій організації;

•здатність організації адаптувати свої методи управління у відповідності до таких змін.

Задоволеність - рівень задоволення організацією потреб своїх працівників. Показниками задоволеності можуть бути: ставлення працівників до доручень, плинність кадрів, запізнення та скарги.

Середньострокові критерії ефективності охоплюють більш тривалий часовий горизонт у порівнянні із короткотерміновими критеріями. Організація здатна функціонувати певний час, ігноруючи середньострокові критерії, тоді як невідповідність короткотерміновим критеріям відразу може створити проблеми.

Конкурентноздатність характеризує становище організації в галузі, її здатність конкурувати у боротьбі за споживача. Конкурентноздатність організації знижується, коли погіршуються показники виробництва, якості та гнучкості, і вона не спроможна виробляти продукт, якого вимагає споживач.

Розвиток – спосіб забезпечення ефективності, що полягає в інвестуванні коштів у задоволення майбутнього попиту зовнішнього середовища. Не зважаючи на те, що таке використання ресурсів зменшує продуктивність та ефективність у короткостроковому періоді, розвиток, що управляється належним чином, є запорукою виживання.

Часовий підхід до оцінки ефективності дозволяє краще усвідомити обов'язки менеджерів в організації – виявляти фактори індивідуальної, групової та організаційної ефективності і впливати на них у коротко-,середньо- і довготерміновому плані.

 

 

Базова

1.Косолапов, А. Б. Менеджмент в туристической фирме [Текст] : учеб. пособие по дисц. "Менедж. орг." / А. Б. Косолапов . ─ М. : Кнорус , 2009 . ─ 256 с.

2.Скобкин, С.С. Менеджмент в туризме [Текст] : учеб. пособие / С. С. Скобкин . ─ М.: Магистр, 2009 . ─ 447 с.

3.Мотышина, М. С. Менеджмент в социально-культурном сервисе и туризме [Текст] : учеб. пособие / М. С. Мотышина, А. С. Большаков, В. И. Михайлов ; [под ред. М. С. Мотышиной] . ─ Ростов н/Д : Феникс, 2008 . ─ 445 с.

4.Зайцева, Н.А. Менеджмент в сервисе и туризме [Текст] : учеб. пособие / Н. А. Зайцева. ─ М.: Форум, 2009 . ─ 368 с.

5.Дурович, А. П. Менеджер турагенства [Текст] / А.П. Дурович. ─ Минск: Современная школа, 2010. ─ 320 с.

6.Саак, А. Э. Менджмент в социально-культурном сервисе и туризме [Текст]: [учеб. пособие] / А. Э. Саак, Ю. А. Пшеничных. ─ Санкт-Петербург : Питер, 2010 . ─ 512 с.

7. Калинина А.А.  Основы менеджмента: Конспект лекций для студентов направления подготовки 0502 «Менеджмент» профессиональной направленности 6.050200 «Менеджмент организаций» / Донец. ин-т турист. бизнеса. – Донецк, 2004. – 280 с.

8. Окорський В. П.  Основи менеджменту: Навчальний посібник. Рівне: НУВГП, 2009. –  400 с.

 

Допоміжна

 

1.Косолапов, А. Б.  Практикум по организации и менеджменту туризма и гостиничного хозяйства [ Текст ] : учеб. пособие по спец. "Менедж. организации" / А. Б. Косолапов, Т. И. Елисеева . ─ 4-е изд., стер. ─ М. : КНОРУС, 2009 . ─ 200с.

2.Боголюбов, В. С.  Финансовый менеджмент в туризме и гостиничном хозяйстве [Текст]: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. С. Боголюбов, С. А. Быстров . ─ М.: Академия, 2008 . ─ 400 с.

3.Лутай, Л. А.  Практикум з дисципліни "Основи менеджменту [ Текст ] / О. К. Воробйова [та ін.] ; Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. маркетинг. менедж. ─ Донецьк : [ДонДУЕТ], 2002 . ─ 34 с.

4.Робінс, С. П. Основи менеджменту : Fundamentals of management [ Текст ] / С. П. Робінс, Д. А. ДеЧенцо ; пер. з англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук . ─ К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002 . ─ 671 с.

5.Кабушкин, Н.И. Основы менеджмента [Текст]: учеб. пособие / Н.И. Кабушкин . ─ 7-е изд, стер. ─ Мн.: Новое знание, 2004 . ─ 336 с.

6.Левченко, М.М.  Управління та основи менедженту в ресторанному господарстві [Текст]: метод. вказівки для самост. роботи студ. ФХО заоч. форми навч. / М.М. Левченко; ДонДУЕТ ім. М.Туган-Барановського, каф. орг. та упр. якістю ресторан. госп-ва . ─ Донецьк, 2005. ─ 25 с. 

7.Охріменко, А. Г.  Основи менеджменту [ Текст ] : навч. посіб. / А. Г. Охріменко ; Київ. ун-т туризму, економіки і права . ─ К. : Центр навчальної літератури, 2006 . ─ 130 с.

8.Бєсєдін, М.О.  Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід [Текст]: підруч. (модул. варіант) для студ. вищ. навч. закл. / М.О. Бєсєдін, В.М. Нагаєв ; Харків. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва . ─ К. : Центр навч. л-ри, 2005. ─ 496 с.

9.Сучасні концепції менеджменту [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. ─ К.: Центр учбової літератури , 2007 . ─ 536 с.

10.Баєва, О.В  Основи менеджменту: практикум [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О.В Баєва, Н.І Новальська, Л.О. Згалат-Лозинська. ─ К. : Центр учбової літератури, 2007. ─ 524с.

11.Осовська, Г. В.  Основи менеджменту [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Г.В. Осовська, О. А. Осовський ; М-во освіти і науки України . ─ 3-те вид., перероб. та допов. ─ К.: Кондор, 2008 . ─ 664 с.

12.Туленков, М. В.  Сучасні теорії менеджменту [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Туленков ; М-во освіти і науки України. ─ К.: Каравела, 2007 . ─ 304 с.

Інформаційні ресурси

1.Інтернет-портал для управлінців http://www.management.com.ua/

2.Топ-менеджмент http://topmanagement.com.ua/

3.Офіційний сайт Державного Комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua

4.Офіційний сайт Світової Організації торгівлі - http://www.wto.org

5.Офіційний статистичний сайт Євросоюзу - http://www.europa.eu.int/comm/eurostat

6.Офіційний статистичний сайт Державного агентства по туризму і курортам – http://www.tourism.gov.ua