Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

ТЕМА 10. Ефективність роботи персоналу.

Виходячи з цього можна зазначити, щз даний курс досить тісно пов,язаний і є логічним продовженням таких дисциплін як “Основи менеджменту”, “Економіка праці”.

 

 

1. Зміст поняття “персонал організації”, його класифікація
2. Структура персоналу
3. Концепції управління персоналом: еволюція і сучасність

 

Термін “кадри” прийшов в управлінську термінологію з армійського лексикону, де він визначав групу професійних військових.

В англомовних країнах звичним є використання в такому значенні терміну “персонал”.

Термінологічні відмінності можуть бути обумовлені також характером і напрямами діяльності. Термін “персонал” найчастіше використовують невеликі фірми (до 100 чоловік). Серед тих, хто користується терміном “людські ресурси” організації з кількістю зайнятих понад 2,5 тис.чоловік.

Персонал організації – це сукупність фізичних осіб, які знаходяться в зв’язках з організацією, як юридичною особою, що регулюються договором найму. Це можуть бути не тільки наймані працівники, але й фізичні особи – власники і співвласники організації, якщо вони крім частини доходу отримують відповідну оплату за працю.

Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю не включаються до складу персоналу.

Основною характеристикою персоналу є його професійно-кваліфікаційна структура. Основною формою класифікації професійно-кваліфікаційної структури персоналу, згідно з офіційною статистикою МОП, є розподіл всіх зайнятих на три групи: “білі комірці”; “сині комірці”; працівники сфери обслуговування

Така класифікація частково використовується і у вітчизняній статистиці, але найбільш характерною є розподіл всіх працівників за такими  кваліфікаційними ознаками:

• за функціями в процесі виробництва

а) робітники

б) інженерно-технічні працівники

в) службовці

г) молодший обслуговуючий персонал

д) учні

є) охорона

• за характером фактичної діяльності

залежно від посади

• за принципом участі працівників у технологічному процесі

а) робітники – основні і допоміжні

б) інженерно-технічні працівники – керівники, спеціалісти, технічні виконавці

• за терміном роботи 

а) постійні

б) сезонні

в) тимчасові

• за принципом взаємодії працівників у процесі управління

а) управлінський персонал

б) виробничий персонал

Управлінський персонал в свою чергу поділяється на керівників, спеціалістів і технічних виконавців.

З метою обліку витрат по видах призначення робіт виникла (вперше на ВАЗі) класифікація, яка поділяє робітників (виробничий персонал) залежно від участі у виробництві основної продукції (Табл.1.)

Таблиця 1. Класифікація виробничого персоналу

 

Деталізація управлінського персоналу представлена у таблиці 2,  у порівнянні з аналогічною деталізацією в США.

Таблиця 2. Деталізація управлінського персоналу

 

Персонал організації це її важлива структурна частина яка має складну взаємопов’язану структуру. Системний підхід дозволяє розглядати персонал як взаємозв,язок структур, які виділені за різними ознаками (Рис.5.)

   

Рис. 3. Структура персоналу

 

Організаційна структура

Організаційна структура персоналу – це склад і підпорядкованість взаємозалежність ланок управління, яка характеризується через такі поняття:

• ланка управління – самостіна частина організаційної структури на певному рівні яка складається з апарату управління і структурних підрозділів
• апарат (орган) управління – колектив працівників управляючої системи, який наділений правами координувати діяльність підрозділів, має приміщення, технічні засоби управління, штатний розклад, положення про структурні підрозділи і посадові інструкції
• структурний підрозділ – самостійна частина ланки управління (відділ, служба, ділянка), що виконує певні завдання управління, грунтуючись на положенні про структурний підрозділ. Існують функціональні і виробничі структурні підрозділи
• функціональні структурні підрозділи – самостійна частина апарату управління, яка реалізує завдання певної функції управління (підготовка виробництва, бухгалтерський облік, планування і т.ін.)
• виробничий структурний підрозділ – це самостійна частина ланки управління, яка виконує завдання оперативного управління виробництвом і забезпечує випуск продукції в матеріальній формі

Все вище перераховане об’єднується в організаційну структуру управління, до основних з яких належать: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, матрична. Організаційна структура управління складається з двох самостійних органів управління, які виконують певні функції. “Вершиною” є центральний апарат управління підприємством, а “основою” – апарат управління структурними підрозділами (виробництвами, цехами, ділянками і ін.). Кожен орган, в свою чергу складається з двох окремих рівнів – лінійного і функціонального, і організаційна структура будується по рівням управління (Табл.3.)

Таблиця 3. Рівні управління

 

 

Функціональна структура

Функціональна структура відображає розподіл управлінських функцій між керівництвом і окремими підрозділами і характеризується через такі поняття:

Функції управління – особливий вид діяльності, продукт процесу розподілу і спеціалізації праці в сфері управління, що представляє з себе частину процесу управління, яка виділена за певною ознакою. Найбільшого розповсюдження отримала класифікація функцій управління за спільністю предмета управління (якість, праця, зарплата, науково-технічний прогрес, охорона праці) і виробничих ресурсів (трудові, матеріальні, технічні, фінансові і інші). Як правило виділяють від 10 до 25 функцій управління підприємством.

Комплекс завдань – частина функції управління, що виділяється за ознакою основних функцій управління (нормування, планування, облік, контроль, аналіз, регулювання). Комплекс завдань поєднує сукупність завдань, які належать до конкретної функції і, як правило, реалізується невеликим функціональним підрозділом (відділ, бюро, група). Кількість комплексів завдань становить біля 200 для рівня підприємства.

Завдання управління – сукупність організаційно взаємопов,язаних операцій переробки інформації, які здійснюються персоналом