Методика організації і проведення дослідів на заняттях з трудового навчання при вивченні модуля "Проектування та виготовлення виробів з металу" у 5 – 9-х класах міської школи

Дослід – один із багатьох практичних методів трудового навчання в шкільних майстернях, який дуже часто використовують у проведенні лабораторно-практичних робіт. Це важлива ланка навчання школярів технічної праці. В ході роботи учні проводять дослідження різноманітних явищ або процесів, вивчають властивості (механічні, фізичні, технічні, технологічні, тощо), предметів дослідження. За рахунок такого методу учень не тільки набуває нових знань, а й здобуває практичні навички та вміння. Розвиває технічне та логічне мислення. Знайомляться з властивостями оброблюваних матеріалів і будовою інструментів, які при цьому використовуються. [ 8 ]

На лабораторних роботах учні проводять дослідження, випробовуючи і порівнюючи властивості матеріалів, конструкцій інструментів. Досліди можуть бути різної складності залежно від віку учнів і наявності матеріальної бази. Бажано, щоб учні користувались сучасними приладами і пристроями. Наприклад, посильним для учнів є випробовування деревини на вологість і металу на твердість. Дуже цінним при виконанні таких робіт є те, що учні використовують свої знання з основ наук.

В ході виконання дослідів у школярів формуються такі політехнічні знання і уміння: вимірювальні (вимірювання різними приладами з потрібним класом точності, прийоми обробки результатів вимірювань і їх оцінка), графічні (читання і розробка схем і креслень, складання таблиць), обчислювальні та ін.

Для дослідів застосовують ланкову форму організації роботи. Кількість учнів у ланці визначається відповідним устаткуванням. Частіше по два чоловіки.

Залежно від складності роботи можна проводити за усними вказівками вчителя або з використанням письмових інструкцій, в яких розкрито будову приладів, мету і послідовність виконання роботи.

Початкове формування знань здійснюється під час розповіді, бесіди, демонструванні робочих прийомів. Потім одержані знання необхідно закріпити, шляхом повторення або використанням такого метода, як демонстраційний експеримент. В цьому випадку дослідницькі роботи розглядаються, як проміжний етап і застосовуються для встановлення зв’язку між теоретичним навчанням і практичним, тому зміст дослідницьких робіт залежить від характеру практичних. На відміну від практичних робіт по виготовленню виробів, у школярів формуються знання та вміння по обробці матеріалів, в змісті дослідів, як правило, немає оброблювальних операцій (пиляння, стругання, свердління і т. д.).

Перед організацією дослідів школярі вивчають відповідний теоретичний матеріал. З цією метою поводяться уроки по формуванню теоретичних знань, а в окремих випадках уроки по формування практичних умінь і навичок (в фронтальній формі).

Безпосередня підготовка до проведення дослідів полягає в наступному. Вчитель за допомогою чергових до початку занять розміщує на робочих місцях обладнання, матеріали, інструменти необхідні для виконання робіт. Те обладнання, яке у відповідності до інструкції школярі повинні будуть підібрати самостійно, знаходяться на демонстраційному столі.

Далі даються організаційно-методичні поради, як правило до кожної роботи, а в окремих випадках – для групи робіт, які мають споріднену структуру побудови технічних відомостей, практичних дій, звітів. Технічні відомості регламентовані завданнями і змістом роботи, вимогами програми і часом, відведеними на виконання кожного завдання. Вчитель може корегувати об’єм і послідовність повідомлення технічних відомостей у відповідності з особливостями підготовки учнів, застосуванням додаткових засобів наочності і т. д. [ 1 ]

Для ознайомлення учнів з послідовністю і способами виконання практичних дій учитель повинен провести інструктування. На дослідницьких роботах доцільно проводити письмове інструктування видаючи картки-завдання на робочі місця або записуючи текст завдання на дошці. Попередньо вчитель проводить коротке пояснення інструкції, знайомить учнів з найбільш важливими її пунктами, демонструє плакати, таблиці або прийоми роботи. Для лабораторно-практичних, основний зміст яких складають збирально-розбиральні дії, інструкції повинні бути найбільш змістовними, детально розкриваючи ми хід виконання роботи. Але при цьому слід мати на увазі, що досить ґрунтовні інструкції важкі для вивчення і погано засвоюються школярами. Для роботи творчого характеру, в яких переважають елементи учнівського дослідження, інструкції даються більш короткими, але в них повинні бути всі необхідні дані про виконання завдання. Дослід показує, що учням 5 – 7 класів слід давати інструкції об’ємомвідповідно 0, 7; 0, 9; 1, 2 сторінок машинописного тексту.

При підготовці і проведенні кожної лабораторно-практичної роботи необхідно скласти інструкційну карту, в якій розкрити тему, порядок виконання, дати перелік основного обладнання і привести вказівки по оформленню звіту. [ 5 ]

 

 

 

Стосовно програми для загальноосвітніх навчально-виховних закладів з трудового навчання, відповідно до модуля „Проектування та виготовлення виробів з металу”, учні 5-го класу повинні знати:

Правила читання і виконання графічних зображень плоских деталей і виробів, відомості про нанесення розмірів на кресленні.

Будову механізмів, які використовуються в техніці, методи вивчення передаточного числа та передаточного відношення зубчастої і пасової передач обертального руху.

Правила конструюванняі модолювання виробів.

Технологію виробництва листового металу і цого властивості.

Технологію обробки листового металу, з’єднання окремих деталей з нього та їх оздоблення. Зміст праці жестянщика, слюсаря, конструктора.

Техніку безпечної праці при роботі з тонколистовим металом.

Учні повинні вміти:

Читати ескізи і технічні рисунки плоских виробів.

Складати пасову і зубчасту передачі з деталей конструктора, визначати їх передаточне число та передаточне відношення.

Визначати види листового металу та його механічні властивості (пластичність, пружність, твердість). Виконувати розмітку розгорток виробів. Планувати послідовність виготовлення виробів з