Методика проведення уроку й домашня робота

При складанні індивідуального плану треба продумати й те, що буде виконано на вечорах, на іспиті, у шефському концерті. Тому що ці добутки необхідно довести до можливого ступеня закінченості, то вони не повинні бути дуже важкими для учня. Разом з тим під час публічного виконання бажано (а на іспиті й необхідно) як можна повніше відзвітуватися в тій роботі, що була пророблена» за попередній період. Тому треба так підібрати програму для виступу, щоб показати учня різноманітно й виявити його досягнення. При складанні програми варто подбати й про те, щоб вона була по можливості різноманітної відносно характеру творів, темпів, тонального плану.

У програмах музичних шкіл й училищ приводяться річні вимоги відносно проходження репертуару, де зазначена мінімальна кількість творів: поліфонічні, великої й малої форми, а також етюдів, які повинен вивчити учень. Кожний із цих типів добутків повинен бути представлений по можливості різноманітно. Наприклад, якщо покладається пройти три поліфонічних добутки, те одне може бути инвенцией Баха, інше частиною його ж Французької сюїти, а третє – поліфонічною п'єсою Мясковского. Із сонат, сонатин і концертів у більшості випадків використають окремі частини (першу частину, іноді середню й фінал). Порозумівається це тим, що недостатньо посуненим учням із середніми здатностями важко охопити весь цикл. Крім того, і робота над ним займає занадто багато часу; тому, замість того щоб пройти цілком трехчастную сонату, доцільніше вивчити одну з її частин й, крім того, варіаційний цикл. У репертуар більше посунених і швидше працюючих учнів, особливо на старших курсах училища, бажано іноді включати твору великої форми цілком.

При виборі п'єс малої форми необхідно звернути увагу на те, щоб деякі з них були співучого характеру й давали можливість попрацювати над виконанням кантилени, а також над педалізацією.

Важливо подбати про розмаїтість етюдів, про те, щоб систематично велася робота над основними видами фактури. Крім етюдів інструктивного характеру, у план варто включати також етюду-п'єси, і не тільки на старших курсах училища, про що в програмі є спеціальне застереження, але й на більше ранніх етапах навчання.

Після того як план буде намічений, корисно його зіставити із планами минулих років. При цьому іноді ясніше виявляються вади в процесі підготовки учня – недостатня увага до яких-небудь сторін художньо-виховної роботи, надмірно часте звертання до творчості одного композитора або, навпаки, повна відсутність у планах ряду років творів якого-небудь великого класика фортепианной літератури й т. п.

Плани представляються до початку кожного півріччя. До весняного іспиту педагог становить характеристику учнів, де відзначає успішність за минулий навчальний рік, відношення до роботи й ступінь виконання плану, зроблені успіхи й наявні недоліки. У характеристиці варто також сказати про музичні здібності учня і їхньому розвитку.

Вся ця документація – складова частина широкого всебічного плану виховання й навчання учня, ніде не фиксируемого, але поступово складного в педагога в процесі роботи. Цей план містить у собі не тільки позначки певного репертуару, але й ряд методичних міркувань із приводу процесу навчання даного учня, розвитку його індивідуальності й підготовки до наступної практичної діяльності.

 

 

Реалізація всього цього багатогранного плану виховання й навчання учня протікає значною мірою під час занять у класі. Природно тому, що кожен окремий урок треба розглядати як одне з ланок у загальному ланцюзі навчального процесу. Звичка оцінювати урок з таких широких позицій, з погляду завдань певного етапу розвитку учня, а не тільки потреб сьогоднішнього дня – украй важлива для успіху справи. Виробляється вона, однак, здебільшого не відразу, та й не в кожного педагога. Нерідко, особливо в молодих педагогів, досить важливі лінії музично-виховної роботи відтискуються на задній план дріб'язками, якими учень у дійсності повинен займатися будинку. Звичайно саме тому, що упускається з виду розвиток найважливіших умінь і навичок, доводиться так багато часу й зусиль витрачати недостатньо продуктивно.

Допустимо, педагог не встигав займатися на уроках читанням нот, у результаті чого учень не навчився добре розбирати текст і систематично приносить його з більшою кількістю помилок. Виправляючи їх, педагог не може приділяти належну увагу художній стороні виконання, що починає усе більше й більше від цього страждати. В; підсумку він ще менше встигає робити на уроці необхідної роботи, і весь процес навчання поступово здобуває помилковий напрямок.

Іноді такого роду характер занять порозумівається не відсутністю належного досвіду, а властивостями особистості що викладає: зустрічаються люди, що вічно погодять у дріб'язках; вони завжди куди-небудь поспішають і нічого толком не встигають зробити. Людині такого складу нелегко знайти правильний -шлях й у педагогіці. Найкраща рада, який йому можна було б дати, – частіше перевіряти свою роботу з погляду здійснення основних художньо-виховних завдань, що коштують перед педагогом.

Реалізацію плану виховання учня гарний педагог уміє органічно сполучати з виконанням найближчих завдань, безпосередньо пов'язаних з поточною роботою.

Ці завдання коротко полягають у наступному: необхідно перевірити те, що було зроблено вдома, попрацювати в класі над виконаними добутками й дати завдання до наступного уроку.

Навіть гарний, старанний учень, якщо не перевірити його роботу над якою-небудь п'єсою,