Методика проведення уроку й домашня робота

Поряд з виконанням добутку цілком, педагоги часто грають його в уривках. Це особливо корисно в процесі роботи з учнем на серединному етапі вивчення добутку.

 

 

Педагог повинен уміти говорити про музику, притім можливо образніше, поэтичнее, увлекательнее. Це допомагає виявити зв'язки музики з реальним миром, що знайшов у ній своє відбиття, робить її більше доступному й близької, учневі.

Словесні пояснення й образні порівняння тільки тоді досягають мети, коли вони близькі й зрозумілі учневі. Важливо тому, роблячи їх, ураховувати вік учнів, їхнього знання, ин порівняння, знайдені їм самим у спільній роботі з педагогом.

Коли почуваєш, що дитина не розуміє виконує музыки, що, коли п'єса звучить блідо, невиразно, корисно наштовхнути його на яку-небудь підходящу програму, а потім разом з ним спробувати неї конкретизувати, викликавши до життя його художню фантазію.

При вмілому впливі в цих випадках нерідко вдається швидко розбудити до добутку інтерес і домогтися потрібної виразності виконання.

При роботі з посуненими учнями звичайно доцільніше використати окремі образні порівняння, що стосуються характеру звуку, різних деталей або концепції цілого. До такого роду поясненням і прибігає більшість педагогів.

Указуючи на значення образних характеристик, ми разом з тим нагадуємо, що застосовувати їх треба з більшим тактом. Інакше такого роду метод роботи може вилитися в порожню й вульгарну балаканину про музику, що буде відволікати від самої суті художнього завдання, а в деяких випадках може навіть викликати в музично чуйного учня неприємну реакцію.

При роботі з учнями важливо стосуватися питань стилю композитора. Посунених учнів варто знайомити з матеріалами, що розкривають художні погляди автора, епоху, у яку був створений твір, і т. п. Дуже корисні паралелі між виконують сочинениями, що, і іншими добутками композитора. Про цьому справедливо помітив в одній зі своїх доповідей С. Е. Фейнберг: «Подібно тому як було б помилково вивчати стиль композитора поза історичною обумовленістю, не можна розглядати й окремі інструментальні твори безвідносно до інших добутків того ж автора... Виконуючи музику Чайковського на фортепіано, ми не можемо правильно зрозуміти її стиль, не підкріплюючи наше подання враженнями від вокального, оперного, оркестрового стилю композитора. При виконанні фортепианных творів Бетховена завжди доводиться мати на увазі його квартетний стиль й особливо характер його симфонізму».

Проблема стилю має тому таке значення, що вона дає учневі ключ для рішення багатьох питань інтерпретації. Розкриваючи під час роботи над яким-небудь добутком найбільш істотні риси творчості композитора, педагог допомагає учневі згодом вирішувати аналогічні завдання й в інших добутках того ж автора. Важливо, однак, щоб стилістичні критерії не перетворювалися в догми, штампи. Немає нічого гірше, коли виконавець підходить із однією міркою до всіх творів композитора. Треба пам'ятати – чим значніше утвір, тим воно индивидуальнее.

Поряд з виконанням і всяким родом словесними поясненнями, деякі педагоги прибігають і до інших способів розкриття змісту добутку, наприклад, до емоційного впливу на учня за допомогою «диригування».

Назва це умовне. Мова йде, зрозуміло, не про диригування в дійсному змісті слова, а про жестикуляції, що має метою розкрити характер добутку. У деяких педагогів вона супроводжується підспівуванням.

Значення цього методу роботи в тім, що він дає можливість педагогові безпосередньо впливати на учня під час виконання. При наявності досвіду й контакту з учнем педагог стає як би диригентом, а учень чуйним, здатним уловлювати найтонші його наміри оркестром. Треба пам'ятати, однак, що зловживати «диригуванням» небезпечно, тому що це може привести до зниження активності учня, придушенню його ініціативи.

Використання цих методів й органічне їхнє взаємопроникнення в процесі роботи створює передумови для найбільш успішного рішення поставленого завдання.

 

 

Треба бути впевненим, що учень ясно собі представляє не тільки обсяг матеріалу, що слід вивчити, але й характер роботи над ним. Із цією метою, а також для закріплення в пам'яті дитини найбільш істотного з того, що йому було сказано, корисно наприкінці уроку задати відповідні питання. Тієї ж мети служать запису в щоденниках. Деякі педагоги при роботі з малятами пишуть великими друкованими літерами, щоб дитина сам міг прочитати завдання; це привчає з перших кроків до більшої самостійності й сприяє підвищенню якості домашньої роботи.

З огляду на велике виховне значення оцінок, педагог повинен бути цілком упевнений, що учень розуміє, чому одержав той або інший бал.

 

 

Успішне проведення уроку багато в чому залежить від того, наскільки творчо займається педагог. Не слід думати, що педагогічна творчість – доля деяких обраних натур. У тім або іншому ступені воно доступно й рядовому педагогові.

Творчий стан під час педагогічної роботи характеризується вищим ступенем захоплення процесом занять і максимальною концентрацією на ньому уваги. У цей час у педагога спостерігається повышенно гостре відчуття достоїнств і недоліків виконання учня і ясне усвідомлення шляхів для досягнення мети.