Методика проведення уроку й домашня робота

На уроці використаються різні методи, що допомагають учневі зрозуміти характер виконує музыки, що, і домогтися потрібних результатів. Найчастіше це – програвання педагогом твору цілком або уривками й словесні пояснення.

Мабуть, тільки в ті, коли педагог відразу чує, що учень будинку зовсім не працював і нічого зі зроблених вказівок не виконав. Тоді, може бути, має сенс, перервавши його пари раз і відзначивши погану роботу, закрити ноти й зажадати виправлення помилок. І те лише, якщо педагог цілком упевнений, що причина погано виученого уроку в несумлінному відношенні до справи, у ліні, небажанні працювати.

 

 

Програвати твір важливо тому, що зміст будь-якого, навіть найпростішого, добутку не можна у всій повноті передати словами або яким-небудь іншим способом. Якби це було можливо, про музику не можна було б говорити як про особливий вид мистецтва, що володіє специфічними виразними засобами.

Ми знаємо, яке могутній вплив на учня робить яскраве, майстерне виконання педагогом добутку. На підтвердження цього можна було б привести свідчення багатьох музикантів, що вчилися у великих педагогів-артистів.

Згадаємо висловлення учнів Н. Г. Рубинштейна про сприятливий вплив його гри. «Як будила музичну думку всяка зроблена їм виправлення, – пише Р. Геника, – як збуджувала фантазію всяка зіграна їм фраза! В інтимній обстановці класу, серед невеликої купки товаришів, завмираючи від захвату, коли Микола Григорович програвав нам наші п'єси, коштуючи біля нього так близько, як би сприймаючи дотиком фізично цю чудову артистичну творчість, я усмоктував ідеали найвищої досконалості фортепианной гри».

Звичайно, не многим випадало щастя вчитися в таких педагогів-артистів, як Н. Рубинштейн. Але не можна забувати про те, що при нормальному співвідношенні виконавських можливостей навчального й обучающегося різниця між ними повинна бути якщо й не настільки значної, яка була між Рубинштейном і його учнями, те все-таки достатньої, щоб гра педагога могла доставити учневі художня насолода й принести більшу користь.

Необхідно, однак, відразу ж відзначити, що виконання педагогом у класі досліджуваних творів аж ніяк не завжди корисно. Занадто часте виконання або обов'язкове програвання кожної нової п'єси може загальмувати розвиток ініціативи учня. Треба враховувати, як саме й у який період роботи над твором корисно грати його учневі.

На питання, як треба грати в класі, можна в загальній формі відповісти – можливо краще. Гарне виконання збагатить учня яскравими художніми враженнями й послужить стимулом для його подальшої самостійної роботи. Граючи учневі, необхідно, однак, завжди враховувати його можливості. Нам доводило спостерігати, як гарне виконання педагога приводило іноді до негативних результатів. Так, один раз студент-практикант довго працював з учнем над етюдом Чорни й усе не міг зрозуміти, чому учень «бгав» цей етюд і систематично його «заганяв». Причина виявилася простій. Педагог на початку занять «для заохочення» зіграв добуток у такому швидкому темпі, який для учня на даному етапі його розвитку був абсолютно недосяжний. Осліплений цим виконанням, учень будинку увесь час пробував досягти того ж ефекту й постійно грав етюд швидко. Наслідку таких занять виявилися, зрозуміло, самими жалюгідними.

Випадки, подібні описаному вище, зустрічаються в педагогічній практиці, втім, відносно рідко. Набагато частіше виконання педагога перебуває на недостатньо високому рівні. Деякі вчителі дозволяють собі не готуватися до занять, очевидно, думаючи, що їхній авторитет дає їм право показувати «загалом», з більшою кількістю погрішностей або обмежуватися виконанням окремих нескладних уривків. Як не дивно, деякі педагоги вважають за можливе, сидячи поруч із учнем, «показувати» йому ті або інші фрази зовсім не в тім регістрі (у дуже високому або в дуже низькому, залежно від того, з якої сторони педагог сидить від учня – праворуч або ліворуч), а головне, не обертаючи уваги на якість звуку. Яку, запитується, користь може принести такого роду «виконання»?

У деяких випадках педагоги свідомо показують окремі місця, нарочито перебільшуючи недоліки учнівського виконання для того, щоб зробити їх більше рельєфними. Такий метод роботи може принести відому користь, однак застосовувати його часто не треба. Треба пам'ятати, що ми вчимо в першу чергу на позитивних зразках, а не на негативні.

На якому етапі вивчення добутку треба його зіграти учневі? Відповісти на це питання абстрактно, поза обліком конкретних умов роботи, важко. У загальному можна сказати, що виконувати твір цілком корисно або в початковій стадії його вивчення для того, щоб зацікавити учня, або наприкінці, коли це може допомогти «зібрати» п'єсу, краще відчути форму, глибше проникнути в образ.

Виконання добутку перед початком роботи має місце переважно в дитячій школі й притім у молодших класах. Це часто приносить більшу користь, тому що дитині іноді важко самостійно розібратися в деяких творах, а вивчення їх без попереднього ознайомлення протікає повільно й мляво. Все-таки навіть у молодших класах не слід користуватися винятково тільки цим методом роботи. З перших же кроків навчання треба давати учням систематичні завдання по самостійному ознайомленню з добутком, щоб розвивати їхню