Міжнародна економіка 002

Міжнародна макроекономіка (international macroeconomics) – частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна мікроекономіка (international microeconomics) - частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності міжкраїнного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо).

 

 

 

Національна, а також міжнародна економіка має чотири сектори:

1. Реальний   сектор   (real   sector)   –   називається   також   приватним нефінансовим сектором і включає домашні господарства і недержавні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і світовий ринок. Він же висуває попит на товари з метою як особистого, так і виробничого споживання.
2. Бюджетний   сектор   (fiscal   sector)   –   називається   також   урядовим державним, або фіскальним, сектором, звужено представлений державним бюджетом, служить, перед усім, для перерозподілу доходів. Витрати державного бюджету є складовою частиною агрегованого попиту.
3. Грошовий сектор (monetary sector) – називається також фінансовим, або банківським, сектором, представлений грошовими потоками, які проходять через центральний і комерційні банки.
4. Зовнішній сектор (external sector) – включає операції з зарубіжними країнами кожного з секторів і відображається в платіжному балансі.

В ідеалі баланс між угодами з передачі власності на матеріальні активи і фінансовими угодами по оплаті цих активів мав би дорівнювати нулю.

Якщо доходи одного з секторів перевищують його витрати, то маємо позитивний баланс і як наслідок заощадження. Якщо, навпаки, - то баланс негативний, який приводить до втрати заощаджень. У такому випадку автоматично включаються інші сектори національної економіки. Якщо сумарні доходи всіх секторів менші від сумарних затрат, країна змушена вдаватися до зовнішніх  запозичень  або  іноземного  інвестування.  Зовнішній  сектор економіки є дзеркалом внутрішньоекономічних тенденцій у країні.

Система  національних  рахунків  (СНР,  system  of  national  accounts  – SNA)– це сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, які відображають усі основні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки. СНР придатна для будь-якої країни, дає можливість відслідкувати динаміку показників, використовується на різних рівнях агрегування (підприємство, галузь, держава), забезпечує міжнародну порівнюваність інформації, придатна для поточного економічного аналізу та прийняття стратегічних рішень.

Інституційна одиниця (ІО, institutional unit) – це економічний агент, котрий може володіти товарами і активами, мати економічні зобов’язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами.

Існує 5 груп інституційних одиниць:

нефінансові  корпорації  (nonfinancial  corporations)  –  інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для ринку і та наданням нефінансових послуг (підприємства); це основа реального сектора.

 

Домашні господарства (households) – всі фізичні особи, які діють в економіці,  продають  свою  робочу  силу,  виробляють  і  споживають ринкові товари і послуги; належать до реального сектора.

неприбуткові інститути (nonprofit institutions) – юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на участі фізичних осіб; належать до реального сектора.

урядові установи (government agencies) – інституційні одиниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального і колективного споживання і перерозподілом доходів; належать до бюджетного сектора.

фінансові корпорації (financial corporations) – інституційні одиниці (банки,  фінансові  компанії), які  здійснюють  фінансове  посередництво або надають допоміжні послуги; належать до грошового сектора.

 

Види макроекономічних рахунків

Рахунки в СНР можуть відображати:

потоки (flows) – діяльність інституційної одиниці за період часу. “Хто робить що?”

запаси (stocks) – залишкова величина якогось показника на даний момент часу “Який результат?”

Є три групи рахунків:

поточні рахунки – відображають вартість обсягів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл і використання на споживання або заощадження (рахунок виробництва, створення і розміщення доходу, розподілення доходу, використання доходу);

накопичувальні  рахунки  –  відображають  придбання  і  продаж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційними одиницями (рахунок операцій з капіталом, фінансових операцій, інших змін в активах, переоціночний);

балансові рахунки - показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду (рахунок початковий, проміжний, кінцевий).

 

 

Міжнародна економічна операція (economic transaction) – це угода між інституційними одиницями, яка передбачає передачу права власності на матеріальні або фінансові активи або надання послуг.

Не фінансові (реальні) і фінансові операції не завжди супроводжують одна одну, але їх баланс має бути рівний для кожного окремого суб’єкта економіки.

 

Резиденти (residents) – всі інституційні одиниці, які постійно знаходяться на території даної країни, незалежно від їх громадянства або приналежності капіталу. Нерезиденти (non-residents) – всі інституційні одиниці, які постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть, якщо вони є філіями інституційних одиниць даної країни.

Таблиця 2.1

Міжнародні економічні операції в системі національних рахунків