Міжнародна економіка 002

Суть теорії зовнішньої торгівлі А.Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам).

Теорія абсолютних переваг базується на таких припущеннях:

1. єдиним фактором виробництва є праця;
2. має місце повна зайнятість, тобто усі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;
3. всесвітнє господарство складається із двох країн, тому у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують та торгують одна з одною тільки двома товарами;
4. витрати виробництва постійні, а їх зниження збільшує попит на товар;
5. ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого;
6. транспортні витрати за перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю;
7. зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

Відповідно до поглядів А.Сміта:

• урядам не слід втручатись у зовнішню торгівлю: вони повинні підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;
• нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші нації;
• зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі національних кордонів;
• експорт є позитивним фактором для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;
• субсидії на експорт є податком на населення та призводять до підвищення внутрішніх цін і тому повинні бути скасовані.

 

 

Давід  Рікардо  (David  Ricardo,  1772-1823 рр.),   довів,  що   абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

Теорія порівняльних переваг виходить із тих самих припущень, що і теорія  абсолютних  переваг,  використовуючи  додатково  поняття альтернативних витрат (opportunity costs). Вони являють собою просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

Альтернативна ціна - це робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Суть теорії порівняльних переваг (comparative advantage theory): якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

 

 

Теорія розміру країни (Theory of Country Size) - через те, що країни з більшою територією зазвичай мають більш різноманітні кліматичні умови та природні ресурси, вони у загальному ближче до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни. Більшість великих країн, наприклад, США, Росія, Китай,  Індія,  Бразилія,  імпортують  значно  менше  товарів  та  експортують значно менше своєї продукції, ніж невеликі країни, наприклад, Нідерланди, Південна Корея, Ірландія, Бельгія. Проте, є і винятки: Північна Корея, Куба - невеликі країни, у яких торгівля забезпечує дуже малу частку національного доходу через жорсткі торгові обмеження.

Теорія абсолютних переваг нехтує транспортними витратами, хоча вони по-різному впливають на великі та малі країни. Як правило, нормальна максимальна відстань перевезення продукту становить близько 100 миль, тому що при перебільшенні відстані ціни на перевезення надто зростають. Значна частина виробничих та ринкових потужностей у великих країнах, наприклад, у США, знаходиться більш, ніж у 100 милях від кордонів. У маленьких країнах, наприклад у Данії, майже усі виробничі та ринкові потужності розташовані на відстані менше, ніж у 100 милях від кордонів. Таким чином, низькі транспортні витрати  впливають  у  невеликих  країнах  сприяють  розвитку  міжнародної торгівлі, а значні транспортні витрати у великих країнах - її гальмують.

Якщо порівнювати країни за розміром їх економіки, то країни з розвиненою економікою та високим доходом на душу населення, скоріше за все, вироблятимуть товари для яких застосовуються технології, що вимагають більшої тривалості випуску продукції, тому що ці країни розвивають галузі для обслуговування великих внутрішніх ринків. Ці ж галузі намагаються досягти конкурентоздатності на експортних ринках.

 

 

 

Політика вільної торгівлі (free trade) - це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на скасуванні будь- яких перешкод на шляху ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи при цьому виконують лише реєстраційні функції. Таку політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дозволяє місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм (protectionism) - це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання системи обмежень імпорту.

Політика протекціонізму захищає національних виробників,