Міжнародне економічне право

Як поняття, воно являє собою сукупність принципів і норм, які регулюють різноманітні економічні відносини, що носять міжнародний характер. Цей об”єкт  дуже складний  за структурою тому, що він охоплює торговельні, транспортні, виробничі, валютні кредитні, науково – технічні  та інші господарські відносини. До складу суб”єктів міжнародного економічного права входять як держави, так і різноманітні юридичні та фізичні особи.

Для урегулювання міжнародних економічних відносин користуються нормами міжнародного економічного права. Скільки фахівців з міжнародного економічного права, стільки й точок зору на його предмет, суб'єкти, систему та значення. Але якщо серед розмаїття поглядів зазначених фахівців спробувати виокремити найголовніше, то вирізняються дві основні концепції міжнародного економічного права.

1) Згідно з першою концепцією міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, а економічні відносини суб'єктів міжнародного права — її предметом. Цієї концепції дотримуються Г. Шварценбергер, Я. Броунлі (Велика Британія), П. Верлорен ван Темаат (Нідерланди), В. Леві (США), П. Вейль (Франція), П. Піконе (Італія), І. Перетерський, М. Богуславський, Г. Тункін, Д. Фельдман, Є. Усенко, Г. Бувайлик, В. Лісовський (Росія).

На думку Г. Шварценбергера, міжнародне економічне право має такі компоненти: 

1. володіння природними ресурсами та їх використання; 
2. виробництво та розподіл товарів;
3. "невидимі" міжнародні угоди господарського або фінансового характеру;
4. кредити та фінанси; 
5. відповідні послуги; 
6. статус і організація суб'єктів, що здійснюють таку діяльність.

Основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми міжнародного економічного права – це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб”єктами міжнародного права і використовуються для урегулювання відносин, що виникають між ними.

2) Друга концепція, є поширеніша. Міжнародне економічне право розглядається, як галузь не лише публічного, а й міжнародного приватного права, як галузь не лише міжнародного публічного права, а й частина національного права. Прихильники цієї концепції вважають, що міжнародне економічне право поширюється на суб'єктів не лише публічного права, а й приватного, які беруть участь у відносинах комерційного характеру, що виходять за межі однієї держави.

Прихильниками даної концепції були: А. Левенфельд (США), Г. Еллер, В. Фікентшер, П. Фішер (Німеччина), В. Фрідман, Е. Пітерсман (Велика Британія), П. Рейтер (Франція) та ін.

В.Фрідман вважав, що “Міжнародне право економічного розвитку” – це сукупність принципів, які визначають правові взаємовідносини країн, що розвиваються, з іноземними інвесторами та з національними і міжнародними  державними установами щодо надання допомоги для розвитку. 

Концепція має багато спільного з теоріями транснаціонального права, спрямованими на те, щоб зрівняти держави і транснаціональні корпорації як суб'єкти міжнародного права.

Згідно з цією концепцією в систему міжнародного економічного права включаються не лише норми міжнародного публічного права, а й міжнародного приватного приватного права, національні норми, які регулють міжнародні економічні норми.

Існувала також і вітчизніна концепція яка була розроблена у 20-х роках українським акдеміком В. Корецький  і поєднувла  вже розгялянуті нами  2-і концепцій. В. Корецький міжнародне господарське право вважав комплексною міжгалузевою дисципліною, що покликана регулювати міжнародні публічно- та цивільно-правові відносини.

Правники з країн, що розвиваються, намагаються обгрунтувати власні концепції "міжнародного права розвитку", "права економічного розвитку" та аналогічні. У цих концепціях окрім регулювання економічних відносин розглядаються політичні, соціальні та культурні аспекти, причому наголошується на пільгових правах економічно відсталих країн світу. Прихильниками таких концепцій є М. Беджуан (Алжир), О. Ріверро (Перу), М. Булаїч (Югославія) та ін. Ці концепції не можна вважати логічно послідовними. Вони ставлять під сумнів універсальність дії сучасного міжнародного публічного права.

 Узагальнення і аналіз існюючих концепцій і точок зору дає можливість зробити висновок про те, що міжнародне економічне право  - це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва, що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

 

 

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво, так і багатосторонні.

Як і будь – які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами набувного характеру. 

Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. 

Міжнародні економічні  - це особлива форма суспільно – виробничих зв”язків між окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями.    

За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлене:

По – перше значною кількістю країн, їх угруповувань і міжнародних організацій, які є суб”єктами міжнародних економічних відносин;

По – друге на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно – політичний устрій країн та їх угруповувань.

Отже, цілком зрозуміло, що певні особливості в економічних відносинах існували (й існують ще сьогодні) між країнами з різним соціально – економічним устроєм.

У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. Економічні відносини є комерційними в широкому розумінні. Отже, усі відносини сфери міжнародного публічного права, де присутній комерційний елемент, належать до сфери дії міжнародного економічного права. Такими