Моделювання, оцінка та менеджмент якості освітніх послуг

В організації освіти як суспільного товару обсяг витрат не є орієнтиром для отримання прибутку, але питання про ефективність використання ресурсів має ставитися. Власне тому актуальним є питання щодо налагодження системи ефективного менеджменту освіти як на рівні ВНЗ, так і на рівні всієї системи освіти. Реалізація як державного, так і внутрішньовузівського управління передбачає виконання таких основних функцій, як організація, планування, оцінювання, контроль та координація.

На мікрорівні, менеджмент ВНЗ є системним процесом ефективного управління діяльністю навчального закладу з метою задоволення потреб суспільства і конкретних людей в якісних освітніх послугах. Проведений аналіз показує, що ключовим питанням в менеджменті освіти, на всіх рівнях ієрархії управління, разом з показниками економічної ефективності є саме спроможність надавати якісні освітні послуги. Можна відмітити чотири основні напрями розвитку системи освіти та науки: міждисциплінарний, інформаційний, міжінституційний та міжнародний.

У наукових працях пропонуються економіко-математичні методи та моделі, концептуальні підходи щодо визначення народногосподарської ефективності вищої освіти та показників ефективної діяльності окремого ВНЗ. Розкривається роль стратегічного планування розвитку вищих закладів освіти. Як інструмент використовуються експертні оцінки для оцінювання якості освітніх послуг, зокрема, у процесах ліцензування та акредитації ВНЗ.

ЮНЕСКО визначає залежність якості освітніх послуг від якості складових частин даної системи: кваліфікації професорсько-викладацького персоналу, рівня розробленості навчальних програм, якості довузівської підготовки студентів, стану інфраструктури ВНЗ, а також стану його внутрішнього та зовнішнього середовища тощо.

Аналіз показує, що дедалі ширшого застосування набувають теорія і методи рейтингового управління до якого включене експертне оцінювання. Розроблення концепції та інструментарію рейтингового управління та оцінювання якості освітніх послуг становить значний інтерес і потребує додаткових досліджень, власне яким присвячена дана наукова робота.

У розділі 2 “Концепція та система економіко-математичних моделей рейтингового управління якістю освітніх послуг ВНЗ”. В Україні використання рейтингових оцінок робить перші кроки: розроблені методики оцінки фінансової діяльності банків, розрахунку рейтингу видів економічної діяльності за рівнем ефективності, інвестиційної привабливості регіонів України тощо.

Сучасна економічна наука та практика лише формують теорію рейтингового управління. Під рейтинговим розуміють управління, що грунтується на використанні рейтингових оцінок у процесі планування, організації, обліку, контролю, аналізу, регулювання, стимулювання та прогнозування діяльності економічної системи.

Природнім способом зниження складності і трудомісткості управління, зокрема рейтингового, розроблення стратегічних і тактичних планів соціально-економічної системи (СЕС), зниження ступеня ризику прийняття некоректних або занадто суб’єктивних рішень, є структуризація набору показників – суттєве скорочення їх кількості в результаті заміни групи показників їх інтегрованою комплексною оцінкою. Основні критерії, що висуваються до такої оцінки полягають у загальновизнаності та зрозумілості її визначення. Найповніше відповідає цим вимогам рейтингова оцінка стану або рейтинг СЕС. Рейтинг є комплексною інформацією про стан СЕС у максимально згорнутому вигляді. Суттєво, що рейтингова оцінка виступає одночасно і як інструмент, і як ціль управління.

Рейтингове управління можна розподілити на внутрішнє (в межах конкретного ВНЗ) та зовнішнє (Міносвіти і науки України, потенційні роботодавці та користувачі освітніх послуг, школи тощо). Концепція внутрішньовузівського рейтингового управління якістю освітніх послуг, на нашу думку, полягає в перетворенні такої функції менеджменту як оцінювання в активну, а також її тісний зв'язок зі стимулюванням діяльності як окремих кафедр чи інших структурних підрозділів, так і ВНЗ в цілому. Можна відмітити, що реалізація даної концепції на практиці неминуче призведе до підвищення іміджу ВНЗ в зовнішньому середовищі. Натомість аналогічна інформація про ВНЗ-конкуренти слугуватиме базою для порівняння та стимулюватиме ВНЗ до підвищення якості освітніх послуг.

Виокремлюють два типи методик обчислення рейтингу якості освітніх послуг. До першого типу відносять вибір функції корисності й обчислення її значення на підставі даної комплексної оцінки. До другого – обчислення рейтингу з використанням експертних процедур. Основним недоліком першого типу є відносно жорстка регламентація процесу визначення рейтингу, а другого – складність, суб’єктивізм і великі витрати ресурсів у процесі обчислень. Існують і змішані методики.

Задачу визначення рейтингу якості освітніх послуг окремого ВНЗ серед їх вибіркової множини відносять до класу слабкоструктурованих, оскільки вона вирішується в умовах невизначеності, наявності багатьох різнорідних показників і зумовленого цим ризику. Рейтингова оцінка ВНЗ може здійснюватися з урахуванням вагомості (пріоритетності) виокремлених (деталізованих) показників і має низку модифікацій.

Відносно точна та найменш суб’єктивна оцінка якості освітньої діяльності ВНЗ не може грунтуватися на довільному наборі показників. Як науковий метод, порівняння ВНЗ з метою їх упорядкування за якістю й умовами надання освітніх послуг, передбачає виокремлення деталізованих критеріїв (показників), які фіксують органічні, суттєві характеристики і зв’язки між складовими, що забезпечують та підтримують надання освітніх послуг окремим навчальним закладом.

Як відомо з теорії рейтингового управління, визначення рейтингу включає такі основні етапи:

1) встановлення цілей та обрання