Морально - психологічне забезпечення діяльності військ

У випадку отримання військовослужбовцями більш важких психічних розладів необхідно здійснити заходи психологічної реабілітації, які ми з вами розглянемо у наступному навчальному питанні.

 

2. Бойові психічні травми та психологічна реабілітація військовослужбовців

 

У зв’язку з чим виникає необхідність проведення психологічної реабілітації військовослужбовців? 

Поперше, у військовослужбовців, які протягом певного часу знаходяться під впливом бойових стресфакторів, виникає елементарна стомленість, що знижує ефективність їх бойової діяльності. Стомленість – це відчуття слабкості, безсилля, в’ялості, дискомфорту, що супроводжуються негативними емоційними станами, втратою інтересу та мотивації до бойової діяльності. Стомленість негативно впливає на всі психічні та психофізіологічні процеси воїна, наприклад, знижується увага, порушується пам’ять, мислення, можуть виникати ілюзії, конфліктні ситуації з товаришами по службі тощо. Коли ця стомленість не компенсується відпочинком, вона має схильність акумулюватися і досягати критичних рівнів. У дослідженнях німецького вченого Е.Динтера встановлено, що перебування особового складу безпосередньо на передньому краї більше 3040 діб непродуктивне. Це пов’язано з тим, що після досягнення максимуму моральнопсихічних можливостей, який наступає через 2025 діб, у військовослужбовців наступає їх швидкий спад, обумовлений виснаженням духовних і фізичних сил.

Подруге, можуть виникати у військовослужбовців бойові психічні травми, під якими розуміють психічні розлади, порушення і захворювання, які призводять до часткової чи повної втрати бойової здатності військовослужбовців у результаті впливу факторів бойової обстановки, що травмують психіку військовослужбовця, й умов військової служби під час ведення бойових дій, а також після їх закінчення. Вивченням таких психічних розладів почали займатися психіатри. Наприклад, на початку ХХ ст. російські лікарі вперше розглядали психічні проблеми солдатів як наслідок бойового стресу. Тому Г. Шумков під час російськояпонської війни намагався ставити діагноз «бойова психічна травма» та лікувати безпосередньо на передньому краї. Він прийшов до висновку, що основною причиною бойових психічних травм можуть бути як фізичні та психічні травми, так й інші психогенні фактори бойової обстановки. З того часу ці фактори отримали назву “стресфактори” бойової обстановки.

У міру накопичування матеріалу з цієї проблеми у 80х роках ХХ ст. виникла нова галузь психіатрії – психологія травматичного стресу. Найбільш широке розповсюдження та розвиток вона отримала у США, Англії, Франції, Ізраїлі, а згодом – у Росії. З того часу стресові наслідки стали вивчати не взагалі, а як наслідки бойового стресу, які виникають безпосередньо на полі бою, після його закінчення, а також після певного періоду часу (місяць, рік і більше). У зв’язку з цим необхідно докладно знати передумови та причини виникнення бойових психічних травм, форми їх прояву, наслідки та прийоми, способи та форми надання кваліфікованої допомоги. 

Виникненню бойових психічних травм сприяють:

а) психологічні перевантаження у бойовій обстановці:

постійна реальна загроза життю;

жорстка відповідальність за виконання бойового завдання;

недостатність і невизначеність інформації, що надходить;

дефіцит часу при прийнятті рішення;

невідповідність рівня військовопрофесійної підготовленості особистості військовослужбовця до реальних умов бойової діяльності;

психічна непідготовленість до дій у бойових умовах;

кумулятивний, індуційований варіант протікання реакцій у групах людей, наприклад, миттєве розповсюдження паніки серед військовослужбовців;

повна чи часткова ізоляція військовослужбовців від основних сил тощо;

б) бойові фізіологічні перевантаження:

фізичне виснаження у результаті перенапруги та порушення режиму годування;

порушення режиму сну;

в) умови бойової діяльності:

виконання розпорядку дня і дисциплінарних вимог;

організація побуту, забезпечення потреб і запитів військовослужбовців;

незвичні умови служби та бойових дій (клімат, погода, місцевість та ін.);

переживання особистого характеру (хвороба і смерть близьких, службові негаразди, фінансові проблеми тощо).

Наприклад, під кінець терміну виконання місії на моральнопсихологічний стан військовослужбовців 62 батальйону впливали наступні чинники:

затягування термінів ротації;

наявність сімейних проблем у окремих військовослужбовців, і у зв’язку з цим бажання скоріше повернутись в Україну;

іноді військовослужбовців обурювало зневажливе ставлення командування бригади та керівництва Міністерства оборони України до думок та почуттів особового складу батальйону, якій на своїх плечах виносить основний тягар виконання бойових завдань українського контингенту (як приклад, рішення про повернення додому в американській формі, грубі помилки під час висвітлення подій, що відбуваються з військовослужбовцями батальйону, у засобах масової інформації в Україні тощо);

незадоволення існуючою системою нагородження військовослужбовців урядовими нагородами за виконання бойових завдань („...для того, щоб нагородили, треба або померти, або бути тяжкопораненим”);

недостатня захищеність військової техніки від атак екстремістів;

небезпечні умови виконання миротворчих завдань.

Для чого слід знати ці причини? Для визначення основних напрямків роботи з психологічної реабілітації військовослужбовців. Наприклад, за американськими даними, 30% усіх ветеранів в’єтнамської війни мали виражені посттравматичні стресові реакції протягом всього їх життя. На 1988 рік у 15,2% ветеранівчоловіків і 8,5% ветеранівжінок були зареєстровані посттравматичні психічні розлади. Серед національних меншин ці відсотки більші: 27,9% серед іспаномовних ветеранів, 20,6% у ветеранів негритянського походження. Досвід в’єтнамської війни був використаний під час підготовки американських військ до бойових дій у