Мотиваційне управління малими підприємствами АПК

Таким чином, посилення уваги до мотиваційної функції управління, розкриття та використання її численних можливостей є цілком логічним в умовах становлення ринкової економічної системи. Донедавна процес управління економічними інтересами людей зводився практично лише до стимулювання праці, при цьому роль особистості та рівноправність її інтересів не знаходила належного визнання. Ринкова трансформація відкриває перспективи докорінної зміни механізму управління економічними інтересами: визнає рівність і підносить роль індивідуальних інтересів людей, передбачає використання цих інтересів у розвитку виробництва і формуванні цивілізованого ринку, а отже, сприяє суспільному прогресу. Водночас формування мотиваційних систем і моделей повинно ґрунтуватися на теоретичних засадах, які сформувалися еволюційним шляхом. Аналіз і узагальнення етапів цього шляху дозволить наповнити конкретним змістом сучасний етап розвитку мотиваційного управління в агропромисловому комплексі України. 

Проблема економічного спонукання людей до певних дій має глибокі історичні корені. Ретроспективний аналіз еволюції мотиваційного аспекту управлінської думки дає підставу стверджувати, що мотивація – поняття діалектичне. Це пояснює зміну й удосконалення форм мотивації, причинну зумовленість цього процесу економічним прогресом суспільства. Методи мотивації пройшли шлях розвитку від простої матеріальної винагороди за кращу працю до складних мотиваційних моделей, що враховують людські потреби, індивідуальність, внутрішнє сприйняття мотиваційного процесу, вплив зовнішнього середовища, ситуаційні обставини тощо. Отже, було доведено: мотивація не є простим елементом у ланцюгу причинно-наслідкових зв’язків. Вона є складним і детермінованим механізмом впливу на людські інтереси, закономірне зростання і розширення яких спричиняє її постійне оновлення та удосконалення. 

Принциповим у дослідженні мотиваційного управління є з’ясування і висвітлення методологічних засад цього процесу. Інтерпретуючи це твердження до процесів радикальних змін в агропромисловому комплексі, слід зазначити, що поява і посилення місії таких базових складових ринкової економічної системи як приватна власність, пріоритет індивідуальних інтересів, свобода економічного вибору, конкуренція та обмежена роль держави вимагають відповідного наукового обґрунтування і запровадження нових механізмів забезпечення системного функціонування аграрного сектора економіки, перспективних моделей управління інтересами зростаючої кількості приватних товаровиробників-власників та використання цих інтересів у досягненні цілей суспільства. 

Проте мотиваційний аспект управління на рівні підприємств часто зводиться лише до стимулювання праці, причому на тих же методологічних засадах, що існували за часів колгоспів та радгоспів і автоматично перейшли у деформованому вигляді до їх правонаступників – колективних сільськогосподарських підприємств, а від них – до реформованих організаційно-правових структур. Парадоксальним є той факт, що реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств здійснюється на новій методологічній основі, а такий важливий аспект ефективного функціонування новостворених формувань як мотиваційне управління все ще залишається прив’язаним зозастарілою методологічною базою. Це зумовлює необхідність більш детального вивчення даної проблеми й обґрунтування нових методологічних засад мотиваційного управління в агропромисловому комплексі з акцентуванням уваги на малих підприємствах, виникнення яких також є приводом і підставою для перегляду загальних методологічних підходів. 

Аналізуючи процес переходу до ринкових відносин, логічно зробити висновок, що вирішення проблеми розроблення методології мотиваційного управління повинно відбуватися відповідно до умов, в яких здійснюється становлення малого підприємництва. В теоретичному плані мотиваційні моделі обумовлені загальною логікою дій сільськогосподарських товаровиробників на основі зміни форм власності, але характер цих дій, їх якісна характеристика залежить від подальшого розвитку докорінних аграрних перетворень, тобто від умов зовнішнього середовища, що змінюється. 

У зв’язку з існуванням специфічних особливостей функціонування аграрного сектора та тенденції зростання значимості певних економічних факторів необхідне обґрунтування й експериментальна перевірка нової концептуальної основи мотиваційного управління в контексті якісних змін, що відбуваються в національній економіці, зокрема зростаючої ролі малих підприємств. Крім того, виходячи з особливостей реформування аграрного сектора в Україні, необхідно зробити цю концепцію достатньо гнучкою та забезпечити її зв’язок з іншими економічними перетвореннями, що мають вирішальне значення на сучасному етапі. Це означає, що методологічне обґрунтування повинно являти собою органічний синтез загальної логіки управління, конкретних напрямів реалізації політики реформ та доктрини розвитку малого підприємництва. Мотивація логічно має стати центральним елементом загальної організації ефективного функціонування малих підприємств. 

Отже, мотиваційне управління є поняттям діалектичним, воно формується під впливом кількісних і якісних змін оточуючого середовища, змінюється через суперечності між своєю формою і зовнішніми обставинами. В агропромисловому комплексі нині такі зміни пов’язані з докорінними економічними перетвореннями, що стосуються відносин власності, плюралізму організаційно-правових форм економічної діяльності, демократизації виробничих відносин, економічного механізму господарювання, методології загального керівництва аграрним сектором. Ці якісні зміни є фундаментальною основою запровадження принципово нових мотиваційних моделей, адекватних умовам ринкової трансформації АПК. 

У другому розділі – “Стан мотиваційного управління на малих підприємствах АПК” – висвітлено економічні умови формування та розвитку малих підприємницьких структур, розкрито зміст системи мотивації праці їх найманих працівників та проаналізовано мотиваційні передумови інтеграційних процесів у малому бізнесі. 

Розбудова демократичного суспільства і ринкова трансформація народногосподарського комплексу обумовлює пріоритетність розвитку підприємництва, насамперед малого бізнесу, який повинен стати однією з основних складових економічної системи країни. Для України це явище відносно нове, тоді як світовою практикою