Мова як суспільне явище

При ширшій інтерпретації пароніми – це взагалі співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додому; форми слів: місяця, міситься. Навіть слова з тотожними значеннями: крапля, капля; повінь, повідь. У такому значенні пароніми розглядаються в стилістиці, поетиці як один з виражальних засобів мови: Який Сава, така й слава.

Пароніми у фразеології становлять менш помітне явище, наприклад: стояти стіною (‘стояти щільним рядом або суцільною масою’) – стати стіною (‘виступити згуртовано, дружно’); побачити світ (‘народитися’, ‘бути опублікованим’) – побачити світу (‘багато чого побачити, багато де побувати’). 

Синтаксичні або лексико-синтаксичні пароніми – результат випадкової співзвучності синтаксичних конструкцій між собою чи з яким-небудь словом: “Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста”; початок пісні, яка приписується Марусі Чурай, подається то як “За світ встали козаченьки”, то як “Засвистали козаченьки”. 

Пароніми у словотворенні – до них з певним застереженням (оскільки взятий окремо кожен із подібних випадків належить до лексичних паронімів) можна віднести продуктивні словотвірні типи з близьким значенням на зразок -ація / -(ув)ання: ілюстрація – ілюстрування, консервація – консервування; -тивний / -ційний: консультативний – консультаційний, інструктивний – інструкційний та ін.

 

Види семантичних зв’язків між паронімами.

Максимальна та мінімальна паронімія

 

Пароніми можуть перебувати між собою у відношеннях

а) синонімії, коли семантична близькість підсилюється формальною (блискучий – лискучий; блукати – блудити; повінь – повідь, тяжкий – важкий, хиткий – хисткий);

б) антонімії: кепський – лепський; густо – пусто; еміграція – імміграція, експорт – імпорт, еволюція – революція.

Можуть бути пов’язані певною семантичною близькістю: дефектний (‘зіпсований, ушкоджений’) – дефективний (‘ненормальний’), ефектний (‘такий, що справляє враження’) – ефективний (‘дійовий’) тощо. 

Можуть належати до однієї тематичної групи (буран – бурун, калина – малина, суниці – полуниці, кіш – ківш). 

Паронімічні ряди можуть складатися не тільки з двох, а й з більшої кількості членів: чуття, відчуття, почуття; руський, російський, русинський. 

Зважаючи на ступінь звукової близькості паронімію поділяють на максимальну (калина – малина, коса – роса) та мінімальну (сплеск – блиск).

 

Міжмовні пароніми. 

Неточності при використанні паронімів

 

Звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість іншого. Причиною лексичних, а, отже, й семантичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов. Порівняйте українсько-російські паронімічні групи сумління – сомнение, останній – остальной, лихий – лихой, дурний – дурной. 

Часто доводиться чути: “Я не маю про це жодної уяви”; або читати щось на зразок: (про відбудову Борисоглібського храму XI століття у Вишгороді: “Тут Ярослав Мудрий писав першу слов’янську конституцію – збірку законів “Руська правда”, в тривожну годину збиралися древньоуські князі, щоб засудиш міжусобні чвари... Як відновити цей видатний історичний пам’ятник, святиню наших прадідів, частку духовного життя нашого народу” (із газ.).

Навіть у солідних виданнях можна вичитати “перли” на зразок: “Усією силою гнівного слова тавруємо середньовічні, ганнібалівські акції вандалізму”. Ганнібалова клятва (вислів, пов’язаний з ім’ям полководця Ганнібала, що жив не в середньовіччі, а в 3-2 ст. до нашої ери) означає ‘рішучість боротися до кінця, суворо дотримувати слова’. У наведеному уривку з заяви ветеранів київської письменницької організації (“Літературна Україна”. – 1991. – 31 січня), мабуть, ішлося про канібалівські, точніше канібальські, тобто людожерські, акти.

Паронімія, як бачимо, тісно пов’язана з семантикою. Пароніми ніколи не можуть довільно заступати один одного без певних стилістичних настанов. Щоб уникнути помилок, треба глибше вивчати значення слів рідної мови, спираючись також на знання інших мов.

 

Стилістична роль паронімів

 

Нерозрізнення значень близькозвучних слів може призвести до непорозумінь між мовцем і співрозмовником, а може служити й засобом творення гумору, іронії, сатири. Порівняйте: “На які інстанції він бігав до того, як став чемпіоном у стометрівці?” (дистанції). “Губителі (порівняйте: любителі) природи”. “Він зло не вживає своїм становищем” (не зловживає). “Я мимохідь тебе зачепив” (мимохіть). У науковому та офіційно-діловому стилях пароніми є стилістично нейтральними, в інших же сферах мовлення вони можуть набувати нових (контекстуальних) емоційно-експресивних відтінків. 

Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їх звуковій близькості та семантичних контактах. Як і омоніми, пароніми використовуються для створення каламбурів. Сфера вживання паронімів – публіцистика, художня література, усне розмовне мовлення. Паронімія для створення каламбурів виявляється набагато придатнішою, ніж омонімія, оскільки близькість звучання, а не точний звуковий збіг дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій. У паронімів ширші можливості асоціативних зв’язків. Одна із стилістичних функцій паронімів – семантичне переключання. Звукова близькість значеннєво відмінних слів дає можливість розширити політ думки, змалювати яскравішу картину, насичену образами. Паронімія забезпечує музичність фрази:

У графа профіль – як у грифа,

А я бродячий менестрель...

(Л. Костенко). 

У цій же функції широко використовуються пароніми в усній народній творчості: “Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику в зеленому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувся – цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою”.

Ще