Мова як суспільне явище

Розглянемо деякі випадки варіативного наголошування граматичних форм в українській мові.

Варіантне наголошування може мати значна група іменників чоловічого роду: доповідáч і доповíдач, користувáч і корúстувач, позивáч і позúвач, призовнúк і призóвник тощо.

Слід звернути увагу на варіантне наголошування іменників середнього роду: межúпліччя і межиплíччя, межúріччя і межирíччя, межúгір’я і межигíр’я. Словники фіксують варіантне наголошування у прикметниках: чимáлий і чималúй, прóстий і простúй, яснúй і я' сний.

Варіантне акцентування можуть мати і прикметники з суфіксом -ов(ий), утворені від іменників: гілковúй і гілкóвий, затишнúй і (рідше) затúшний, пружнúй і прýжний, пéрвісний і первíсний, гомíлковий і гомілкóвий, подарункóвий і подарýнковий, світáнковий і світанкóвий, книжкóвий і книжковúй, слúвовий і сливóвий, волошкóвий і волóшковий, військóвий і військовúй, дніпрóвий і дніпровúй, дністрóвий і дністровúй і под.

Досить багато є прикметників з суфіксом -н(ий), що мають варіанти наголосу. Такі прикметники можуть бути утворені від іменників та дієслів: колíсний і коліснúй, допомíжний і допоміжнúй, дошкýльний і дошкульнúй, жáдібний і жадíбний, жáлібний і жалібнúй, мандрівнúй і мандрíвний.

Варіанти наголосу можуть мати і прикметники з суфіксом -ан- (-ян-): веснянúй і весня' ний, вощанúй і вощáний, вовня' ний і вóвняний, морквя' ний і мóрквяний, капýстяний і капустя' ний, картóпляний і картопля' ний, повíтряний і повітря' ний і под.

Чимала група дієслів в українській мові має варіанти наголосу, які зберігаються в особових та часових формах: ніяковíти і нíяковіти, сúвіти і сивíти, плісня' віти і пліснявíти, стáріти і старíти, чéрствіти і черствíти і под.

Як бачимо, слова з варіантним наголошуванням складають значний прошарок української лексики. Вони вимагають від мовця уважного ставлення до наголосу, постійної роботи над удосконаленням свого мовлення.

 

Питання для самоконтролю

Що мається на увазі під милозвучністю мовлення?

Що позначає термін “евфонія”?

Згадайте засоби милозвучності української мови.

Пригадайте чергування у – в та і – й.

Згадайте правила вживання часток би – б, ж – же, постфіксів -ся – -сь.

Що Вам відомо про чергування прийменників та префіксів?

У яких випадках чергуються г, к, х із ж, ч, ш?

Пригадайте інші правила чергування приголосних.

Розкажіть про найдавніші чергування голосних.

Що Вам відомо про чергування [е], [о] з [і]; [е], [о] з фонемним нулем; [е] з [о] після шиплячих та [й]?

Що таке наголос? Дайте характеристику українського наголосу.

Які функції може виконувати наголос?

Пригадайте закономірності наголошування слів в українській мові.

Розкажіть про варіативне наголошування.

 

 

 

Тема 19. ФОНОСТИЛІСТИКА

 

План

 

1.Інтонаційна виразність мовлення.

2.Використання засобів фонетики у стилях літературної мови.

 

Література

 

1.Українська мова : Енциклопедія. – К., 2000. – С. 210-211, 704.

2.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 323-332.

3.Гладіна Г. І., Сеніна В. К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К, 1997. С. 39-76.

4.Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х.: Гриф, 1998. – С. 48-59.

 

Інтонаційна виразність мовлення

 

Досконале мовлення має бути інтонаційно виразним. Інтонація не належить до тих мовних засобів, які діють у реченні самостійно, тому вона виконує допоміжну функцію. І все ж доречна, вдало вибрана інтонація багато в чому забезпечує ясність, точність, естетичну довершеність мовлення.

У висловлюванні інтонація відіграє надзвичайно важливу роль перш за все тому, що завдяки їй диференціюються речення за метою висловлювання. Порівняйте: Він тут. / Він тут? Однакові за будовою та лексичним наповненням речення промовляються з різною метою, тому вони по-різному інтонуються.

Інтонація дозволяє також точно визначити зміст речення та комунікативний намір мовця, тобто все те, що мовець хоче чи вважає за необхідне висловити. Порівняйте: Яке завтра число? – Завтра перше вересня. / Купи квіти для вчительки. Завтра перше вересня. Ми бачимо в обох текстах однакові за будовою та лексичним наповненням речення, які є розповідними за метою висловлювання. Відмінність між ними полягає в тому, що перше з них констатує певний факт, а друге передає мотивацію дії, про яку повідомляє попереднє речення. Ця відмінність у змісті речень передана саме інтонацією.

З допомогою інтонації можна виділити в повідомленні головне й другорядне. Порівняйте: 1. Що нового? – Петро поїхав до Києва. 2. Хто поїхав до Києва? – Петро поїхав до Києва. 3. Куди поїхав Петро? – Петро поїхав до Києва. Інтонування, що не відповідає змістові, може призвести до того, що утворяться некоректні висловлювання, буде втрачена точність мовлення.

Інтонація може передавати ставлення мовця до змісту висловлювання. Порівняйте: 1. Як ми чекали цього дня! Завтра перше вересня! / Ось і закінчилася відпустка. Завтра перше вересня. У реченні з першого тексту передане почуття радості, задоволення, у реченні з другого тексту – засмученості, жалкування. Ці значення несумісні в