Надання першої медичної допомоги постраждалим особовим складом воєнізованих гірничорятувальних частин (ВГРЧ) при аваріях і нещасних випадках в шахтах

При припиненні кровообігу і зупинки дихання клітини організму продовжують деякий час жити, так як різні тканини по-різному реагують на недолік кисню і загибель їх настунає не в один і той же час. Найбільш чутливі до кисневого голодування клітини головного і спинного мозку. Насамперед відбувається пригнічення функції вищого відділу центральної нервової системи -кори головного мозку, від якої залежить мислення і свідомість. пригнічення функцій кори головного мозгу призводить до порушення діяльності всіх інших органів і систем, які знаходяться під контролем кори головного мозку, при цьому організм втрачає свою цілісність, розпадається на окремі системи, які ще якийсь час продовжують функціонувати, але вже без взаємного зв'язку.

Нервові клітини залишаються життєздатними протягом 5-7 хвилин після повного припинення кровообігу. Зміни, що відбуваються в цей час в корі головного мозку, ще оборотні.

Процес вмирання організму відбувається за кілька стадій: преагонія, агонія і клінічна смерть.

При преагональному стані свідомість потерпілого збережено або затемнено, дихання різко порушене, пульс на руці не прощупується, кінцівки синюшні. При агонії свідомість зникає, дихання рідке, судорожне, пульс на руці не визначається.

Клінічна смерть – це перехідний стан між життям і смертю. Це вже не життя і разом з тим ще не смерть. У період клінічної смерті відсутні всі зовнішні прояви життєдіяльності організму: зупинені серцева діяльність і дихання, вимкнені функції центральної нервової системи, знижений м'язовий тонус, але в тканинах організму ізольовано на надзвичайно низькому рівні ще відбуваються обмінні процеси, які зберігають життєдіяльність тканин організму та потенційну можливість їх повного відновлення. Тривалість клінічної смерті 5-7 хвилин. В цей час, коли потерпілому необхідно негайно надати допомогу, його ще можна врятувати.

Прсагональний стан, агонію, клінічну смерть прийнято називати термальними станами. Найбільш частими причинами їх є травматичний шок, гостра кровтрата, отруєння шкідливими газами, замерзання і електротравма.

При вирішенні питання, чи живий потерпілий або ні, спочатку необхідно шукати ознаки життя (наявність серцебиття, пульсу, дихання, реакції зіниць на світло).

Визначення серцебиття рукою або на слух зліва, нижче соска, є першою ознакою того, що потерпілий ще живий. Пульс визначається на шиї, де проходить найбільша – сонна артерія (рис. 1). Дихання встановлюється але рухам грудної клітки, або зволоженню дзеркала, прикладенного до носа потерпілого або по руху вати, піднесеної до носових отворів. При різкому освітленні очей головним акумуляторним світильником спостерігається звуження зіниць; подібну реакцію можна бачити і в тому випадку, якщо відкрите око постраждалого затулити рукою, а потім швидко відвести убік. Однак при глибокій втраті свідомості реакція зіниць на світло відсутня. Наявність ознак життя є безпомилковим доказом того, що негайне допомоги може принести успіх.

 

Рис. 1. Визначення пульсу на сонних артеріях

 

Якщо потерпілий не дихає, биття серця не визначається, відсутня реакція зіниць на світло, такого потерпілого не можна вважати мертвим, йому необхідно негайно надавати допомогу в повному обсязі.

Допомога при термінальних станах – це насамперед заходи, спряязикні на усунення розладів серцевої діяльності і дихання (закритий масаж серця, штучне дихання за допомогою апаратів або «з рота в рот», «з рота в ніс»). одночасно слід зігріти потерпілого грілками, укутати. Заходи повинні проводитися відразу ж після розвитку важкого стану.

Якщо при наданні допомоги потерпілому знаходиться лікар, то тільки він може констатувати смерть і дати горничорятувальникам вказівки про припинення надання допомоги.

Якщо при наданні допомоги потерпілому лікар відсутній, то гірничорятувальники можуть припинити надавати допомогу потерпілому при появі у нього безумовних ознак смерті: зміни роговини, трупного задубіння і трупних плям. Припинивши надавати допомогу, гірничорятувальники повинні дочекатися прибуття лікаря, який констатує смерть.

Трупне задубіння починається з нижньої щелепи і м'язів потилиці через 2-4 години після смерті і через 6-8 годин охоплює все тіло. Трупне задубіння триває кілька днів. Воно характеризується ущільненням м'язів та важкістю згинання або розгинання кінцівок.

Трупні плями починають з’являтися через півтори-дві години після смерті. Коли серце зупиняється, кров поступово стікає по судинах н нижні частини тіла, де і застоюється, наприклад, на задній частині шиї і спини, по сідницям і боках. Це додає деяким ділянкам шкіри спочатку слабко синюшного забарвлення, що поступово посилюється і переходить в синьо багряний колір. При натисканні на трупні плями вони бліднуть, а звичайні синці (синяки) не міняють своєї забарвлення.

 

 

Загальні положення

При ураженні електричним струмом, отруєннях шкідливими газами, непритомності, пошкодженнях шиї, голови, живота, грудної клітки, порушенні прохідності дихальних шляхів сторонніми тілами, різкій зміні температури тіла (підвищені її або зниження) може наступити порушення дихання або його повна зупинка.

Ознаками часткового порушення дихання є кашель, слинотеча, багрове забарвлення особи, синюшність кістей рук. При повному порушенні дихання настає втрата свідомості і порушення серцево-судинної діяльності.

Порушення