Надання першої медичної допомоги постраждалим особовим складом воєнізованих гірничорятувальних частин (ВГРЧ) при аваріях і нещасних випадках в шахтах

 

Мал. 30 Пов’язка на кисть.

 

Пов'язка на передпліччі. Цю пов'язку починають з кругового ходу. Кожен оборот бинта прикриває попередній лише на одну третину або наполовину його ширини, піднімаючись такими ходами вгору. При нерівномірній товщині кінцівки, щоб пов'язка лежала рівномірно, вдаються до перегинів, направляючи хід бинта більш косо, ніж це потрібно для спіральної пов'язки. Бинт підтримують великим пальцем лівої руки і, розкотивши, перегинають так, що верхній край стає нижнім.

Пов'язка на плечовий суглоб (мал. 31). Пов'язку починають від здорової пахви 1, переходячи по зовнішній поверхні плеча пошкодженого боку в пахвову область, а потім навколо плеча на спину 2 з перехрестям попереднього ходу на зовнішній поверхні плеча. По спині хід йде в пахвову область здорової сторони, далі повторюють знову всі попередні ходи, частково прикриваючи їх і лягаючи все вище і вище, поки не буде прикрита вся область суглоба (3-10).

 

Мал. 31 Пов’язка на плечовий суглоб

 

Пов'язка на всю стопу (мал. 32). Після фіксації пов'язки над гомілковостопним суглобом відбувається накладення циркулярних турів по бічній поверхні стопи, які фіксуються круговими турами.

Пов'язка на область п'яти (Мал. 33). Перший хід 1 йде через найбільш виступаючу частину п'яти, а наступні – то вище 2, то нижче 3 попереднього. Ці ходи бажано зміцнити косими ходами 1 з обох сторін п'яти.

Пов'язка на область гомілковостопного суглоба (рис. 34). Починають круговим ходом над кісточкою, потім бинт спускають по тилу стопи на підошву і ведуть навколо стопи, піднімаючи з тилу і перехрещуючи другий хід. Обійшовши навколо щиколотки, повторюють попередні ходи, роблячи перехрещення вище і нижче попередніх.

 

Мал. 32 Пов’язка на стопу

 

Мал. 33 Пов’язка на область п’ятки

 

Мал. 34 Пов'язка на область гомілковостопного суглоба

 

 

Удари – пошкодження органів і тканин без порушення цілісності шкіри. Удари виникають при ударі тупими предметами, при падінні самої людини. Найчастіше зустрічаються удари голови і кінцівок.

При ударі спостерігаються пошкодження м'яких тканин з розривом кровоносних судин і крововиливи в тканинах, цілісність шкіри при цьому не порушується.

Ознаками забитого місця є біль, припухлість і порушення функції.

Для забиття характерні помірні болі, але удари внутрішніх органів можуть викликати сильні болі і шок. Біль виникає внаслідок здавлювання чуттєвих нервових закінчень.

При розриві великих судин під шкірою утворюються скупчення крові (гематоми). У міру зміни хімічного складу крові, що вилилася в тканини змінюється і колір кровотечі: з синього стає синьо-багряним, зеленуватим, а потім набуває жовтого відтінку.

Перша медична допомога відразу ж після забиття повинна бути спрямована на зменшення болю і крововиливів. На область забитого місця накладають тугу пов'язку, кладуть пузир з льодом, пляшку з холодною водою, снігом і т. ін.

При наявності на місці удару саден їх змащують йодом. Застосування холоду допустимо з перервами через кожні 2-3 години на 30 хв. Забитій частини тіла створюють спокій і при підняте положення.

Розтягнення зв'язок

Розтягнення зв'язок виникає при різкому русі в суглобі, коли обсяг цього руху більше фізіологічного. Найбільш часто розтягуванню піддаються зв'язки лучезап’ястного і гомілковостопного суглобів.

При розтягуванні зв'язок в місці пошкодження з'являється біль, припухлість, порушення функції. При розтягуванні зв’язок, на відміну від переломів і вивихів, рухи в суглобі можливі, хоча болючі і обмежені. Перша допомога при розтягуванні зв'язок така ж, як і при ударах.

 

 

Синдромом тривалого здавлювання (синдром роздавлювання, синдром звільнення, травматичний токсикоз, крат – синдром та ін.) називається своєрідний комплекс розладів, що виникли в результаті тривалого здавлювання м'яких тканин. Здавлювання м'яких тканин можливі при обвалах на земляних роботах, в гірничорудній промисловості, на будівництві підземних споруд та ін.

У момент здавлювання тканин в центральну нервову систему надходить потік больових імпульсів, який утворюється внаслідок руйнування чутливих нервових закінчень. Больові подразники в центральній нервовій системі викликають порушення функції організму в цілому.

Крім того, при стисненні м'язів і їх суглобів м'язова тканина отримує мало крові, в ній розвиваються вогнища омертвіння, при цьому утворюються отруйні речовини (токсини), які всмоктуються в кров і отруюють організм і згубно діють на нервову систему, нирки і печінку, діяльність яких різко порушується.

Найбільш ранніми ознаками синдрому тривалого роздавлювання, після звільнення потерпілого з-під завалу є різкий біль, відсутність рухів і блідість шкірних покривів пошкодженої частини тіла. Пульсація судин пошкодженої кінцівки збережена, хоча й ослаблена. На ділянці здавлювання видні садна і вм'ятини, при сильному здавлюванні м'які тканини розплющені. Потерпілий відчуває себе задовільно. Через 6-8 годин після здавлювання на пошкодженій кінцівки з’являється різкий набряк, який стає дуже щільним і напруженим. Бліда шкіра набуває багряно-синюшного забарвлення, на шкірі з'являються дрібні крововиливи і пухирі, наповнені світлою або кров'яною рідиною. Рухи кінцівки відсутні, пульсація судин в периферичних відділах кінцівки зникає. З