Надання першої медичної допомоги постраждалим особовим складом воєнізованих гірничорятувальних частин (ВГРЧ) при аваріях і нещасних випадках в шахтах

Опіки II ступеня характеризуються сильними болями, інтенсивним почервонінням шкіри, утворенням міхурів, наповнених прозорою або злегка жовтуватою рідиною. Настають стійкі розширення кровоносних судин і збільшується проникність їх стінок.

Опіки III ступеня виникають в результаті тривалого інтенсивного впливу високої температури і характеризуються омертвінням шкіри і тканин. Білок шкіри і кров згортаються і утворюють щільний струп, під яким знаходяться пошкоджені і омертвілі тканини.

Опіки IV ступеня з'являються після впливу дуже високих температур (полум'я розплавленого металу). При цьому ступені опіку відбувається омертвіння і обвуглювання шкіри і пошкодження м'язів, сухожиль і кісток. Це найважча форма опіку.

Опіки викликають важкі загальні зміни і розлади в організмі, обумовлені змінами з боку нервової системи, крові і внутрішніх органів. Чим більше площа опіку, тим більше пошкоджено нервових закінчень і тим ширше виражені явища травматичного шоку. Порушення функції внутрішніх органів при опіках виникають у зв'язку з рясним виділенням через опікову поверхню рідкої частини крові (плазми) і отруєння всмоктуються з зони пошкодження продуктами розпаду відмерлих тканин. Це супроводжується загальною слабкістю, головними болями, нудотою, блювотою.

При наданні першої допомоги насамперед необхідно припинити шкідливий вплив високої температури. Для цього слід погасити палаючий одяг, винести постраждалого із зони високої температури та ін.

Коли опік викликаний гарячими рідинами, необхідно відразу зняти одяг і підставити обпечену ділянку під струмінь холодної води. При цьому зменшується почуття болю і печіння в ураженій області. Швидке вплив холодної води сприяє зниженню внутрішньо шкірної температури, зменшує ступінь і глибину прогрівання тканин. Ця обставина в ряді випадків запобігає розвитку глибокого опіку. Після того, як причину опіку усунуто, приступають до надання медичної допомоги. Закриті одягом обпалені ділянки тіла повинні бути оголені. Для цього одяг краще не знімати, а обрізати по вільному краю і обережно видалити. Якщо частина одягу прилипла до обпеченої ділянки тіла, то її потрібно залишити на місці, відрізавши від іншої частини. При необширних опіках обгорілу ділянку одягу вирізати так, щоб обпалена поверхня була відкрита разом з прилеглою ділянкою здорової шкіри. Ні в якому разі не можна роздягати потерпілого на холоді.

Наступним завданням при наданні медичної допомоги є попередження інфікування обпаленої поверхні, для цього на неї накладають суху стерильну пов'язку.

Не можна торкатися руками обпаленої поверхні, промивати її розчинами, проколювати і знімати бульбашки, відривати прилиплі до місць опіку частини одягу, змащувати мазями і присипати порошками, так як це може викликати додаткові пошкодження і забруднення опікової поверхні.

Перша допомога при хімічних опіках залежить від виду хімічної речовини. Так, при опіках їдкими лугами або кислотами необхідно обпечене місце протягом 15- 20 хв обмити струменем холодної води або опустити обпечену кінцівку у воду.

Опіки, викликані кислотами, обробляють розчинами лугів (одна чайна ложка соди на склянку води). При опіках лугами необхідно обпечене місце обробити розчином борної кислоти або слабким розчином оцтової кислоти. Після чого на обпалену поверхню накласти стерильну пов'язку або пов'язку, змочену розчином, яким обробляли опіки.

Транспортувати потерпілого з великими опіками слід в положенні лежачи на тій частині тіла, яка не пошкоджена. Охолодження погіршують загальний стан постраждалих з опіками, оскільки при великому опіку у зв'язку з розширенням шкірних судин різко зростає тепловіддача і може настати переохолодження організму. Тому в період транспортування потерпілого треба тепло вкрити, давати пити гарячі напої.

 

 

Місцеві ушкодження тканин, що виникають при дії низьких температур, називаються обмороженнями.

При дії низьких температур відбувається розлад кровообігу, недостатнє постачання тканин киснем, порушення обміну речовин, це призводить до пошкодження тканин. Збліднення шкіри і болю викликано різким звуженням судин шкіри і порушенням кровообігу. Подальше охолодження призводить до порушення провідності чуттєвих нервів, що супроводжується втратою чутливості н зникнення болю.

При відмороженнях розрізняють чотири ступені змін у тканинах. У початковому періоді, незалежно від ступеня ураження, спостерігаються блідість шкірних покривів і зниження їх чутливості.

I ступінь – характеризується порушенням кровообігу ділянки шкіри. Шкіра набуває блідого забарвлення, дещо набрякає, чутливість знижена або повністю відсутня. Після зігрівання шкіра набуває синьо-червоного забарвлення, набряклість збільшується, при цьому спостерігаються тупі болі.

II ступінь – зміни в тканинах виражені більш глибокими розладами кровообігу, ніж при відмороженні I ступеня. Набряк і синюшність шкіри виражені більш стійко. Через кілька годин після зігрівання з'являються пухирі, наповнені жовтуватою рідиною.

III ступінь – відбувається омертвіння шкіри, підшкірно жирової клітковини. Шкіра при цьому холодна, нечутлива до дотиків і уколів, покрита бульбашками, вміст яких мають кров'янистий колір.

IV ступінь – відбувається омертвіння м'яких тканин і костей. З'являються пухирі, наповнені темною рідиною.

Перша допомога при відмороженнях полягає у швидкому зігріванні потерпілого і відмороженої частини тіла. Потерпілого необхідно доставити в тепле приміщення, обережно оголити відморожені місце, дати гарячого чаю, кави, 50- 100 грамів горілки.

При відмороженні рук або ніг зігрівання роблять в теплій воді, температура якої 36-37 ° С і яку підвищують протягом 15 хвилин до 400 С. Одночасно роблять масаж відмороженої кінцівки, масажуючи від периферії до центру. Під час масажу потерпілий повинен намагатися ворушити пальцями для того,