Надання першої медичної допомоги постраждалим особовим складом воєнізованих гірничорятувальних частин (ВГРЧ) при аваріях і нещасних випадках в шахтах

У тих випадках, коли умови не дозволяють зробити ванну для зігрівання відмороженої частини тіла, можна обмежитися загальним обігріванням в теплому приміщенні з одночасним масажем відморожених ділянок. Масаж бажано проводити вимитими або зволоженими спиртом руками. Після зігрівання накладають стерильну утеплену пов'язку.

Відморожені відкриті частини обличчя відігрівають прямо на морозі або краще в теплому приміщенні, розтираючи уражену ділянку круговими рухами.

Не можна розтирати відморожені ділянку снігом, змазувати йодною настойкою, фарбувальними речовинами, жиром.

Не можна робити масаж і активне зігрівання відмороженої ділянки, коли з'явилися почервоніння, набряклість і бульбашки. У цих випадках шкіру протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку. Бульбашки розкривати не можна.

 

 

При впливі холоду, в результаті якого температура тіла знижується до рівня, несумісного з життям (18-20 °С), виникає гальмування функцій центральної нервової системи і внаслідок цього припиняється кровообіг і дихання – організм гине як ціле, хоча самі по собі органи і тканини залишаються ще життєздатними. Загибель організму настає в результаті нестачі або відсутності кисню в тканинах.

Розрізняють три ступені загального охолодження.

Перша ступінь характеризується зниженням температури тіла до 33-35 ° С, зблідненням або синюшністю шкіряних покривів, ознобом. Рухи повільні, мляві. Постраждалий відчуває сильну слабкість. Язик його утруднена – він розтягує слова, вимовляє їх але по складах. Пульс і артеріальний тиск нормальні, дихання не порушено.

Друга ступінь. Температура тіла знижена до 32- 29 0С. Шкіряні покриви бліді або синюшні, холодні на дотик. Потерпілий сонливий, свідомість пригнічена, погляд безглуздий, міміка відсутня. Рухи ускладнені. Пульс прискорений, дихання рідке.

Третя ступінь. Температура тіла нижче 30 ° С, свідомість відсутня, судоми. Верхні кінцівки зігнуті в ліктьових суглобах, спроби їх розпрямити зустрічають сильний опір за рахунок задубіння. Нижні кінцівки напівзігнуті, рідше витягнуті. Шкіра бліда, синюшна, холодна на дотик. Пульс рідкий, іноді прощупується тільки на сонних артеріях. Дихання рідке. Зіниці звужені, на світло не реагують. Можлива блювота, мимовільне сечовипускання.

Часто загальне охолодженню супроводжується відмороженням кінцівок.

Завдання при наданні першої допомоги постраждалим, які знаходяться в стані загального охолодження, – якнайшвидше припинення впливу холоду і зігрівання постраждалого. Його треба внести в добре натоплене приміщення, роздягнути (одяг розрізати по швах, а не знімати) і почати розтирати все тіло чистими руками або теплою м'якою тканиною, поки тіло не почервоніє. Бажано тіло попередньо обтерти розведеним спиртом.

Якщо можливо, то слід помістити хворого у ванну з водою, температура якої дорівнює 30°С і поступово підвищувати до 40°С. На такому рівні температура води повинна підтримуватися до закінчення зігрівання постраждалого. У ванні роблять масаж тіла потерпілого. Коли кінцівки потерпілого почнуть легко згинатися і розгинатися, їх потрібно поступово і обережно рухати в суглобах, не прикладаючи при цьому великих зусиль.

Зігрівання потерпілого проводять до тих нір, поки температура тіла не підніметься до 350С, після цього зігрівання припиняють, постраждалого укладають в ліжко і тепло загортають.

Якщо потерпілий може ковтати, його слід напоїти гарячим солодким чаєм, кавою. Спиртні напої не слід давати.

Якщо тіло потерпілого зігріте, то потерпілий до свідомості не приходить, потрібно дати йому понюхати нашатирний спирт, змочивши ним шматок вати. При відсутності дихання і серцевої діяльності після зігрівання постраждалого необхідно приступити до штучного дихання і закритого масажу серця.

 

 

Розрізняють дві категорії осіб, що потерпіли лихо на воді і потребують медичної допомоги.

Перша категорія – особи, підібрані з поверхні води.

Друга категорія – постраждалі, витягнуті з поди або з дна водойми.

Особи, взяті з поверхні води, наражаючись на небезпеку втратити життя, переносять велике нервове напруження, тому настає своєрідна психічна реакція організму, що виражається в деякій апатії, іноді відбувається втрата свідомості. Інші ж бувають збуджені і не здатні правильно реагувати на навколишнє оточення.

Тому перший етап медичної допомоги таким особам – заспокоїти постраждалого, пояснити йому, що небезпека позаду; обтерти, по можливості переодягнути в суху білизну, укутати в ковдру і укласти на носилки.

Якщо потерпілий знаходиться в непритомному стані, а дихання і пульс збережені, йому дати понюхати нашатирний спирт, розтерти віски нашатирним спиртом. Зазвичай після цих заходів потерпілий приходить до тями. Його слід зігріти, дати міцного чаю і доставити в лікувальний заклад.

Якщо ж свідомість у постраждалого не повертається і погіршується серцева і дихальна діяльність, то потрібно зробити штучне дихання і закритий масаж серця.

Якщо потерпілий перебував деякий час під водою, у нього настає утоплення.

Потопаюча людина спочатку протягом деякого часу робить некоординовані різкі рухи, намагаючись вибратися на поверхню води, потім у нього настає пере-стомлення м'язів і він тоне.

Зазвичай здорова людина може затримати дихання на нетривалий час (30 -60 сек). За цей час в організмі накопичується надмірна кількість вуглекислоти, яка призводить до порушення дихального центру, і людина мимоволі робить вдих. Якщо