Надмірний стрес на роботі

Вплив стресів здійснюється двома шляхами через гіпоталамус і вегетативну систему та гуморальним шляхом -збільшення надходження в кров кортикостероїдів.

Біль – специфічна реакція живого організму на ушкоджуючу дію, часто має емоційну вираженість. Під час больового подразнення виникають вегетативні реакції (звуження судин, підвищення артеріального тиску, зсідання крові, підвищення цукру в ній). Суб’єктивно людина оцінює біль як колючий, ріжучий, гострий, тупий, стискаючий, ниючий, переймоподібний та інші.

Біль є однією із перших і найчастіших скарг хворого, деколи він прямо вказує на джерело хворобливого стану в організмі. Больові відчуття можуть сформуватися у всіх випадках, коли в будь-якому органі створились умови для сильного подразнення або руйнуючої дії на тканину. Завдяки наявності больових відчуттів деякі хворобливі процеси дають про себе знати раніше, ніж виникають які-небудь зовнішні прояви хвороби. Тому біль розцінюють, як захисну реакцію організму і попереджає (свідчить) про небезпеку для нього.

Але, коли біль дуже сильний і приносить людині значно більше страждань, ніж саме захворювання, біль втрачає характер захисної реакції. Сильний біль може дати розвиток шоку – важкого і дуже небезпечного стану людини, який потребує невідкладної допомоги.

Запалення – поширений патологічний процес в організмі людини і тварини. Дуже багато захворювань незважаючи на прояви в основі мають цей патологічний процес. Запалення виникає як реакція тканин на ділянки шкідливих чинників. Вплив шкідливих агентів на тканину можуть викликати ушкодження тканин, судин, розмноження клітинних елементів.

Отже запальний процес – це складна реакція організму, яка виникає у відповідь на дію шкідливого етіологічного чинника. При запаленні порушується кровопостачання і судинна проникливість, виникає дистрофія (порушення живлення та обмін речовин в клітинах) та проліферація (розмноження клітинних елементів). Це захисна реакція на хворобливий чинник, яка виникає в органах і тканинах.

Процес можуть спричинити, як зовнішні чинники (механічні, термічні, хімічні, біологічні) так і ендогенні (внутрішні) причини, які в свою чергу викликані діянням на організм зовнішніх чинників. Це некроз, тромбоз, інфаркт, крововилив, відкладення солей, порушення функції нервової системи. Процес може бути місцевим і загальним. Подразник діє на тканину або орган і виникає патологічна зміна в ньому. В свою чергу запальний процес в якомусь органі має вплив на весь організм. Тому на запалення дивляться, як на захворювання всього організму.

Для запалення характерні п’ять зовнішніх (місцевих) проявів:

червоніння (rubor) ;

опухлість (tumor) ;

місцеве підвищення температури (calor) ;

біль (dolor) ;

порушення функції органу (funtio laesa).

Крім місцевих ознак з’являються і загальні ознаки: загальна слабкість, порушення працездатності, сну, апетиту. Дуже часто, як відповідь на запальний процес, особливо коли останній викликаний інфляцією організм рефлекторно посилює функцію кровотворних органів, які посилено починають виробляти лейкоцити. В аналіз крові підвищується ШОЕ та виникає гіперлейкоцитоз.

Загальний стан організму, його опірність, або, навпаки підвищена чутливість, вік, трофіка впливають на виникнення і розвиток запалення. Разом з цим продукти запального процесу, всмоктуються в кров, і впливають на весь організм.

Під час запального процесу відбувається ліквідація зруйнованих клітин, знищення мікробів, розростання нових тканин, відновлення будови тканин і її функції. Тому запальний процес є захисно-компенсаторною реакцією організму. Ця реакція передається за спадковістю, як безумовний рефлекс і частіше є корисною для організму. Інколи запальний процес може протікати дуже гостро і ця реакція є не тільки шкідливою, а й згубною для організму (наприклад, гнійне запалення очеревини).

Перегрівання організму внаслідок порушення взаємодії між його теплоутворенням і тепловіддачею вважають одним з розладів терморегуляції.

Терморегуляція – це сукупність фізіологічних процесів в організмі, направлених на підтримку постійної температури. Сталість температури тіла (в вузьких межах) забезпечують необхідні умови для перебігу в організмі хімічних процесів, які лежать в основі життєдіяльності, незалежно від температурних умов зовнішнього середовища. Як підвищення температури тіла вище 370, так зниження нижче 360 може привести до порушення життєвих функцій організму.

Тепло в організмі утворюється в процесі обмінних речовин в результаті хімічних реакцій (хімічна терморегуляція). Теплорегуляція відбувається шляхом зниження обмінних процесів при загрозі перегрівання, або шляхом посилення їх при охолодженні.

Велике значення для збереження постійної температури тіла має регуляція тепловіддачі (так звана фізична терморегуляція). Віддача тепла організмом йде шляхом теплопроведення, теплоопромінення (у вигляді інфрачервоних променів) та віддача тепла при випаровуванні. Регуляція тепловіддачі теплопроведенням і теплоопромінюванням відбувається зміною температури шкіри, від якої тепло передається у зовнішнє середовище. Температура шкіри залежить від кількості крові, яка тече по судинах до шкіри: розширення судин із збільшенням притоку крові веде до посилення тепловіддачі, звуження їх – до зменшення тепловіддачі.

Важливим засобом теплорегуляції є також випаровування поту з поверхні шкіри (слизових оболонок). Теплорегуляція організму знаходиться під безпосереднім контролем центральної нервової системи, центри якої знаходяться в головному мозку (гіпатоламус). Підвищення температури при хворобах пов'язане з посиленням процесів теплоутворення і зменшення тепловіддачі, внаслідок подразнення терморегуляторних нервових центрів речовинами, які утворюються в організмі внаслідок дії хвороботворчого агента.

Підвищення температури до 40-410С само по собі не є небезпечним для життя людини і в багатьох випадках тривалий час може організмом відносно легко переноситись. Важкі явища маячні, втрати тями, порушення обміну речовин, розлади травлення, дихання, кровообігу при деяких хворобах з вираженою лихоманкою залежать головним