+3 8(066) 185-39-18
fсвіту», «Школа – народу опора», «Щоб техніку осідлати – треба політехнічну школу кінчати», «Поганцем той називається, хто рідної школи цурається», «Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу», «Честь школи не плямуй ніколи». Народна дидактика вчить шанобливому ставленню до вчителя: «Шануй учителя, як родителя», «Священна праця вчителя щоденна», «Учитель – як мати, прагне все краще дітям дати», «Учитель – добра і розуму повелитель», «Учитель народний, бо труд його благородний», «Щоб учителем стати, треба щире серце мати».
Народна дидактика завжди актуальна. Вона повністю співзвучна з навчально-виховною діяльністю сучасної національної школи. Народна дидактика сприяє реалізації принципу зв'язку школи з життям народу, забезпечує наступність між домашнім і шкільним навчанням, збагачує і оптимізує працю вчителя. Народна дидактика актуалізує позитивні емоції та переживання, прикрашає педагогічне дійство вчителя. У наш час вчитель має широку можливість залучати в повсякденний навчальний процес народну дидактику. Це і використання неперевершеного, незвичайного педагога – рідної мови; це і прилучення учнів до мовних скарбів, використання фольклору; це і народні математика, історія, природознавство, географія, біологія, фізика, астрономія, креслення, народне образотворче мистецтво, народна музика, народні спортивні традиції, народна медицина, народний досвід трудової і професійної підготовки. Високу ефективність у навчанні дошкільників і молодших школярів дає застосування в навчально-виховному процесі загадок, шарад, анограм, запитань. Наприклад, до теми «Іменник»:
- Як написати у чотирьох клітинах «суха трава»? (Сіно).
- Яке місто має назву зі ста жіночих і одного чоловічого імені? (Севастополь).
- Чи можна взяти буряк і зробити з нього бурю? (Відкинути К).
Навчання мови в школі проходить успішно, коли мовні вправи побудовані на фольклорному матеріалі. Народна дидактика створила й дала в руки шкільному вчителю такий могутній засіб впливу на особистість, як народний гумор, який відображає мудрість і дотепність народу, кмітливість і гострий розум. «Розвивати в дитини здатність сміятися, утверджувати почуття гумору означає разом з тим зміцнювати її розумові сили й здібності, вчити тонко думати й мудро бачити світ» (В. О. Сухомлинський). Наші учні прилучаються до такого сильного народного педагогічного засобу, як казка, не тільки в аспекті її переказування, слухання, а й творення. Потрібну й навчальну інформацію несуть учням афоризми, які вчать говорити мудро й лаконічно, увиразнюють дидактичну дію уроку, надають йому привабливих тонів. Широким простором для використання народної дидактики є позакласна робота.
Способи використання народної дидактики в позакласній роботі досить різноманітні: самостійне читання й обговорення фольклорних збірок, проведення ранків казок, уявних казкових подорожей, збирання фольклору, ведення рукописних фольклорних збірок, фіксування влучних висловів народу, складання казок, зустрічі з фольклористами, запис народних пісень, коломийок, частівок, жартів, байок, оповідань, конкурси читців-декламаторів, мудрих народних оповідачів, фольклорні гуртки, турніри кмітливих, народні ігри, розваги, свята, трудові об'єднання, народне вишивання, гуртки художньої самодіяльності.
Дуже чарівний світ народної дидактики, благотворний вплив якого людина відчуває протягом усього життя. Вона вчить нас жити і працювати, любити, думати, творити, боротися і перемагати, примножувати добро та щастя на землі, бути справжніми людьми і патріотами.
Любов до мови свого народу можна сформувати, використовуючи її у безпосередньому спілкуванні дитини з рідними, близькими людьми. Тепло взаємин з дорослими сприяє залученню дитини до духовних цінностей, спонукає наслідувати їх мову, ставлення до довкілля. У формах усної народної творчості українського народу потішках, забавлянках, піснях втілюється дбайливе, чуйне ставлення дорослих до дітей.
Очевидно, українська народна педагогіка, як синтез любові й мудрості старших поколінь, і породила особливо захоплюючу форму збагачення життєвого досвіду дитини – різного роду ігри. Полегшуючи в такий спосіб оволодіння рідним словом, традиціями, що склалися історично, українська народна педагогіка легко й природно дає змогу ввести гру, ігрові моменти в повсякдення дітей, зробити її життєво необхідною. Нині це джерело доступно донесене до дітей мелодійністю української мови, елементами історії, етнографії.
2.3 Практичне застосування народної дидактики в педагогічному процесі
Українська народна педагогіка має чіткі правила мовного етикету. Основна її вимога – ввічливість, статечність, пристойність, уважність та чемність. «Красиве слово – золотий ключ», – говорить народна мудрість.
Але поетична вишуканість, звукова чи змістовна, ніколи не буває у фольклорі самоціллю. Фольклор як народне прикладне мистецтво має практичне значення: поняття користі й краси в ньому нероздільні [9, с. 209].
Так в народних билинах при змалюванні спорядження богатирів майже завжди підкреслюється, що шовкові підпруги, булані стремена, золоті пряжки – це не лише окраса, а й міцність багатирської упряжі: підпруги шовкові не рвуться, булані стремена не гнуться, золоті пряжки не ржавіють («Ілля Муромець»).
Як бачимо, українська народна дидактика має багато засобів, методів та прийомів естетичного виховання в сім'ї. Уміле їх використання в сімейному вихованні дає змогу навчити дитину бачити й відчувати прекрасне, розуміти й цінити твори мистецтва, прилучатися до художньої творчості.
Пісням, танцям, музиці народна педагогіка завжди приділяла велику увару, покладала великі надії на їх виховне значення. І роль сім'ї, роль батьків в цьому питанні дуже значна (Додаток Б).
Отже, виховання дітей – це найбільш приємна батьківська функція, і естетичне виховання в сім'ї є його складовою частиною. Тож вміле використання в сімейному вихованні засобів, прийомів, методів української народної педагогіки дає змогу дитині жити