Навчання монологічного мовлення учнів на уроках англійської мови

Механізм мовної діяльності, як відомо, формується в людини так: спочатку дитина засвоює мову в її звуковій формі, вона сприймає слухові образи слів, асоціюючи їх з відповідними значеннями, і набуває відповідних мовно-рухових навичок. Далі сформований механізм усного мовлення стає основою, на якій розвиваються навички читання та письма.

Слід згадати, що розвиток мови в історичному становленні людського суспільства проходив шлях від усної мови до писемної. Це не могло не мати впливу на формування нервово-фізіологічної основи мовних процесів у сучасної людини. Звідси особлива роль механізму усного мовлення в оволодінні читанням та письмом.

Слід також відзначити, що належне ставлення до навчання усної мови з самого початку шкільного курсу іноземної мови робить можливим широко використовувати іноземну мову як засіб спілкування на уроках, зокрема в процесі пояснення і закріплення нового лексичного та граматичного матеріалу.

Треба відзначити, що в навчально-виховному процесі, який здійснює вчитель іноземної мови, виникає безперервний потік ситуацій спілкування, які можуть і повинні бути використані для комунікації за допомогою іноземної мови [7, 93-94].

Оволодіння монологічним мовленням, як відомо, викликає певні труднощі, які існують і в рідній мові – це одночасне здійснення змістової та мовної програми. Для того, щоб той, хто говорить, міг чітко і зв’язно будувати своє висловлювання, щоб це мовленнєве ціле вимовлялося без руйнування процесу комунікації, зупинок між реченнями, одночасно з вимовою речення повинно бути випередження наступного [8, 23].

Формувати таке висловлювання не просто ще й з інших причин. Це обмежений об’єм програмового матеріалу, обмежені часові можливості спілкування на іноземній мові, індивідуальні особливості учнів та вчителя, їх лінгвістичний досвід на рідній та іноземній мовах [7, 35].

 

 

Монологічне мовлення, якому навчають у школі, – це поширене висловлювання, яке має свою тему та ідею.

Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності [2, 167].

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того монологічному мовленню властиві досить складний синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо. Наприклад, обставини часу та послідовності:

later, then, after that;

обставини причини та наслідку:

why, that’s why, so, at first, firstly, in the second place, secondly, so that, though.

Мовлення учнів стає більш природним і невимушеним, якщо вони користуються зворотами, що виражають їхнє власне ставлення до предмета розмови.

Як сполучні засоби в монолозі вживаються усно мовленнєві формули, які допомагають розпочати, продовжити чи закінчити висловлювання. Наприклад,

а) вступні формули:

– to begin with, well, I’d like to tell you this, my story is about, I’d like to comment on, I’m going to say;

б) формули, що поєднують окремі речення у зв’язне висловлювання:

– the matter is that, by the way, the thing is that, let’s leave it at that, that reminds me, speaking of;

в) формули що виражають власну думку, показують ставлення до висловлювання того, хто говорить:

– to my mind, as for me, as far as I know, there is no doubt, it’s quite clear, I’m fond of, I’m interested in, I’m not sure, people say, therefore, that’s why, because of that, in short;

г) формули, що закінчують усну розповідь:

– after all, to sum it up, next time I’ll tell you, that’s how it all ended [2, 171-172]. Щодо комунікативних особливостей, то монологічне мовлення виконує такі функції:

‒інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану:

‒впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань:

‒експресивну (емоційно-виразну) – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

‒розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;

‒ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (виступ на ювілеї).

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього[2, 167-168].

Змістом навчання говорінню є також психологічний компонент, тобто оволодіння навичками й уміннями експресивного мовлення. Воно пов’язано із здійсненням таких операцій як:

‒репродукція, що передбачає імітацію почутого від вчителя чи диктора;

‒часткова репродукція, тобто операція на підстановку елемента;

‒трансформація (зміни у граматичному оформленні) ;