Навчання монологічного мовлення учнів на уроках англійської мови

‒відокремлення головного від другорядного, акцентування уваги на головних ідеях або фактах висловлювання;

‒визначення найбільш прийнятого порядку викладення фактів, пунктів або ідей;

‒де необхідно, наведення конкретних прикладів для пояснення;

‒аналіз та оформлення логічних висновків;

‒аргументація свого погляду;

‒доведення тез за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індуктивним шляхом;

‒розмежування фактів і суджень;

‒визначення альтернативи вирішення проблеми;

Монолог-опис 1. Зацікавити описуваним об’єктом.

2. Мобілізувати увесь свій життєвий досвід, пов’язаний з об’єктом, який описують.

3. Послідовно описувати об’єкт від загального до часткового.

4. Давати у оцінку властивостям описуваного об’єкта.

5. Робити опис більш цікавим, використовуючи різноманітні структури.

6. Робити висновок.

Монолог-розповідь 1. Привернути увагу до своєї розповіді.

2. Спланувати розповідь і почати її.

3. Розповідати історію у хронологічному порядку.

4. Розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді таємничого характеру.

5. Прикрасити розповідь, зробити її більш яскравою.

6. Висловити свій погляд і дати оцінку подіям, які відбуваються.

7. Завершити розповідь.

Монолог-повідомлення 1. Надавати висловлюванню вагомості.

2. Виділяти головну інформацію.

3. Давати резюме і коротко викладати зміст.

4. Послідовно і чітко розповідати про місце, час і умови в повідомленні.

5. Відрізняти факти від суджень.

6. Завершити повідомлення.

Монолог-оцінка 1. Констатувати факт, який необхідно оцінити.

2. Виділити основу для оцінки: факти, докази.

3. Аналізувати факти.

4. Чітко, логічно і послідовно організувати, викладати і пояснювати факти.

5. Висловлювати ставлення до проблеми з опорою на подані факти.

6. Відбирати найбільш важливі аргументи.

7. Викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати.

8. Робити заключення-оцінку, базовану на викладених аргументах.

Монолог-доказ і монолог-роздум.

1. Викласти думку, яку необхідно довести.

2. Аргументувати свою точку зору, тобто викладати думки, істинність яких уже доведена, або факти чи дані про об’єкт.

3. Доводити тезу за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індуктивним методами. 4. Робити висновки, базовані на очевидних фактах.

5. Робити логічні висновки.

6. Викладати різні погляди.

7. Аналізувати причини.

8. Визначати альтернативні варіанти вирішення проблемного питання. 9. Робити висновки про істинність або хибність думки, тези.

Щоб здійснити акт мовлення, “реалізувати” свій задум, мовець має дібрати засоби мови (лексику, граматичні форми, синтаксичні варіанти), які відповідають умовам, змістові та меті спілкування. Важливе значення має правильний вибір типу та стилю мовлення [9, 22].

 

 

Як відомо, програма з іноземної мови визначає монологічне усне мовлення як одне із основних завдань навчання, тому визначення і оцінка її сформованості є особливо важливими як для вчителя, так і для учня. Від об’єктивного контролю залежить рівень навченості школярів. Оволодіння таким складним видом мовленнєвої діяльності передбачає знання результатів навчання, які можуть бути забезпечені при умові постійного обліку і порівняння отриманих даних з еталонами, які є вимогами держаної програми з іноземної мови [8, 33].

Потрібно відмітити, що створено необхідні передумови для успішного здійснення підсумкового результативного контролю мовлення учнів: у них знаходяться зразки контрольних завдань, за аналогією з якими вчитель може складати свої, підбираючи відповідні мовні і мовленнєві матеріали. Вчителі контролюють підсумок, результат навченості, але цього не достатньо для того, щоб забезпечити володіння монологічним усним мовленням в об’ємі, визначеному програмою. Підсумковий контроль, включає лише визначення і оцінку кінцевих результатів і не може повністю гарантувати досягнення намічених цілей навчання. Це пояснюється тим, що кінцева відповідь неоднозначно пов’язана із змістом діяльності, яка привела до цієї відповіді. Правильна відповідь може бути отримана раціональним і нераціональним методами. Тому необхідно мати проміжні, постійні відомості про процес оволодіння діяльністю. Таким вимогам відповідає поопераційний контроль, який дає вчителю відомості про правильність навчальних та учбових дій на протязі всього процесу навчання монологічного мовлення [10, 24-30].

Монологічне усне мовлення як вид вербального спілкування людей є багатогранне явище. В такому складному виді мовленнєвої діяльності поєднання лінгвістичних, психологічних і методичних характеристик дуже важко визначити об’єкти вимірювання.

Для визначення об’єктів контролю потрібно розглянути реальне монологічне мовлення для того, щоб виділити можливі рівні наближення до неї в умовах шкільного навчання.

Аналіз характеристик монологічного мовлення (організованості, невимушеності і розгорнутості) дозволяє виділити вміння (загального і особистого характеру), які є об’єктами поопераційного контролю.

Наявність фіксованої з допомогою “Карти успішності” інформації про процес оволодіння монологічним мовленням дозволяє вчителю, по-перше, дати чітку, аргументовану характеристику досягнень учнів і правильно їх оцінити; по-друге, підібрати відповідні вправи для контролю і корекції “хибних” кроків засвоєння і, по-третє, об’єктивно оцінити свою роботу і роботу школярів. Наприклад, “Карта успішності” показує, що учень не вміє прогнозувати композиційну структуру висловлювання, особливо навчального опису. Вчителю необхідно загострити його увагу на трьох частинах опису (початок, основна частина і кінцівка), а потім запропонувати йому виконати одне із контрольних вправ типу Які частини можна умовно виділити під час опису картини (зовнішності людини, будь-якої події)? або Describe the the city you like the best.