Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
38
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">‒розширення та комбінування мовних і мовленнєви засобів для вираження думок.
Монологічне мовлення – це мовлення однієї особи, яке складається з логічних послідовно зв’язаних між собою речень, інтонаційно об’єднаних єдиним змістом і метою висловлювання.
Отже, на середньому ступені навчання англійської мови вчитель повинен поставити перед собою такі завдання:
‒приділяти достатню увагу оволодінню учнями монологічним мовленням;
‒великими темпами розширювати лексичний словник учня (з метою побудови монологічного висловлювання на наступних ступенях навчання) ;
‒вчити будувати висловлювання використовуючи активний словник учнів;
‒завчасно попереджувати труднощі в оволодінні монологічним мовленням;
‒здійснювати підхід до навчання монологічного мовлення як до вміння зв’язно і логічно викладати свої думки і таким чином вносити свій вклад в розвиток особистості учня;
‒правильно організовувати навчання монологічного мовлення, пам’ятати, що воно є компонентом діалогічного мовлення (якщо учень вміє самостійно зв’язно будувати своє власне висловлювання, то йому буде легше будувати висловлювання в діалозі).
1.3. Види монологічного мовлення
Основними питаннями, які підлягають визначенню під час навчання усного монологічного мовлення, є вибір одиниці навчання, відбір додаткового мовленнєвого матеріалу для вправ, спрямованих на формування і розвиток навичок та вмінь мовлення. Як матеріал доцільно використовувати письмові чи усні тексти.
Текст – витвір мовленнєвого процесу, який характеризується завершеністю і складається із заголовка та особливих одиниць (понадфразових єдностей), об’єднаних різними типами лексичних, граматичних, логічних, стилістичних зв’язків, що мають певну цілеспрямованість і прагматичну установку. Тому навчальний текст повинен служити основою усного монологічного мовленнєвого висловлювання.
Виділяють шість найбільш уживаних видів професійно спрямованого монологу: опис, розповідь, повідомлення, оцінка, роздум і доказ, які відрізняються структурою організації.
Найпростішим з погляду структурної побудови є опис, розповідь, повідомлення. Під структурою монологічного висловлювання розуміємо побудову всього тематичного висловлювання, враховуючи послідовність його частин і тип смислового зв’язку між компонентами. У вступній частині використовуються фрази, спрямовані на привернення уваги, вказують на предмет і ціль висловлювання. Основна частина ретельно розкриває тему і складається з однієї або кількох понадфразових єдностей. Цілісність досягається завдяки засобам зв’язку як між фразами, так і між єдностями. Матеріал в основній частині викладається за певною логічною основою. Так в описі логічною основою буде не тільки порядок розташування предметів чи ознак у просторі, а й ступінь їх важливості. У розповіді логічною основою буде хронологічна послідовність подій. Підсумок – це короткий висновок із сказаного в основній частині.
Згідно з принципом посильності й доступності, навчання монологічного мовлення необхідно починати з найлегшого виду – опису. Наступним за складністю є розповідь та повідомлення: біографіії відомих математиків, фізиків, біологів, географів, медиків та ін., розповідь про участь в олімпіадах, конференціях або науково-дослідницьких конкурсах, повідомлення про здобутки в дослідницькій роботі. Щодо більш складних за структурно-композиційним оформленням видів діалогу (роздум, оцінка, доказ), то вони доцільні на другому етапі навчання через їх структурну складність і високі вимоги до володіння мовним та мовленнєвим матеріалом.
Щоб знайти засоби навчання для дітей з різним рівнем обізнаності, необхідно виділити рівні монологічного мовлення, характерні для конкретного етапу розвитку мовленнєвого вміння.
Найбільш доцільним для індивідуалізованого навчання є розподіл монологічних висловлювань за критерієм обсягу і складності на елементарне висловлювання, складне висловлювання та повідомлення з теми.
Елементарне висловлювання складається з кількох речень, об’єднаних однією комунікативною метою і пов’язаних предметно-логічним планом. Це висловлювання не має певних меж і кількість речень залежить від індивідуального досвіду того, хто говорить, та ступеня складності об’єкта.
Складне висловлювання є продуктом двох або більше елементарних висловлювань, пов’язаних між собою логічним і синтаксичними зв’язками.
Повідомлення з теми є повноцінним висловлюванням, яке складається з поєднаних елементарних і складних висловлювань на основі загального плану повідомлення і теми.
Можна визначити три етапи роботи з розвитку монологічного мовлення. Перший етап- рівень елементарного висловлювання. Мета – оволодіння учнями вмінням висловлювати одну завершену думку про предмет або явище. Елементарне висловлювання виступає мінімальною оперативною навчальною одиницею. Контекстовою одиницею виступає понадфразова єдність (1-4-ті класи).
Другий етап – рівень складного висловлюванння. Мета – навчити учнів логічно поєднувати елементарні висловлювання, оформлювати думки про кілька явищ або предметів, вносити в мовлення елементи аргументації, тобто будувати висловлювання надфразового рівня (5-8-мі класи).
Третій етап- рівень повідомлення з теми. Мета – навчити учнів будувати висловлювання за прочитаним текстом, але в зв’язку з новою ситуацією, тобто будувати висловлювання текстового рівня.
Навчання монологічного мовлення тісно пов’язане з проблемою класифікації навчальних умінь, необхідних для побудови висловлювань цього виду мовлення. 1. Композиційні вміння.
1) Визначення структури майбутнього монологічного висловлювання. 2) Розгорнення і завершення висловлювання.
3) Забезпечення композиційної гармонійності висловлювання, перехід від однієї частини до іншої.
4) Забезпечення зв’язності висловлювання в послідовному порядку.
2. Уміння осмислення:
1) Усвідомлення предмета висловлювання.
2) Усвідомлення предмета думки.
3) Організація висловлювання мікротеми.
4) Оформлення головної думки мікротеми.
5) Побудова програми розвитку мікросюжету.
6) Інтеграція думок і послідовне їх викладення.
7) Мобілізація особистого досвіду згідно з темою.
8) Бачення в кожній думці можливості її розкриття.
Виділяються такі загальні уміння:
‒чітке і точне передавання інформації;
‒перенесення і