Держава – церква – суспільство в радянській Україні: теоретико-методологічні засади дослідження

                                                                                                                                Алла КИРИДОН

 

 

Наукова розвідка присвячена аналізу концептуальних засад і методології дослідження державно-церковних відносин в радянській Україні в 1917 -1930-х роках. Дослідниця пропонує нове концептуальне переосмислення історії державно-церковних відносин через впровадження соціального дискурсу, а відтак розгляду проблеми у площині „держава – церква – суспільство».

 

Научная статья посвящена анализу концептуальных основ и методологии исследования государственно-церковных отношений в советской Украине в 1917 – 1930-х годах. Исследовательница предлагает новое концептуальное переосмысление истории государственно-церковных отношений путем внедрения социального дискурса и тем самым рассмотрения проблемы в плоскости «государство – церковь – общество».

 

The relations of the state and orthodox church in the Soviet Ukraine during 1917 -1930-s in the context of socio-historical discurs is considered in the given dissertation. On the base of fundamental analysis of the archives and published sources, scientific historiography the conceptual research of the traditional paradigm of state church relationships is investigated.

The process of foundation of the bolshevic politic-lawful model, the role of Communist party, soviet and repressive – panitive authorities as the main components of mechanism of regulation of state- church relations is reproduced.

The conditions of the Orthodox church under formation of the Soviet power is analysed. Its peculiarity in 1920-s was the variety of structural palette which created difficulties in relations between confessions, brought uncertainty and hesitating in the faithful's outlook. During the next decade the unification of the church system

took place by means of liquidation of the majority of confessions and great limitation of the influence of the orthodox itself. The evolution of the relationships between the state and the orthodox church is analyzed on the examples of UAOC and UOC.

The author's periodization of the relationships between the state and the church is suggested. The thought that not only antireligious propaganda and antichurch policy of the Soviet authority but also general social-economical, political and cultural state of the society influenced on the change of human values and destroyed generally adopted world of population's customs and rites is proved.

According to the results of the research the regularity of the realization of bolshevik model of the relationships between the state and the church in the Soviet Ukraine in 1917 – 1930-s is concluded.

 

Особлива форма секулярних процесів, притаманна радянській тоталітарній системі, та штучна емансипація соціального буття від упливу релігії, яка здебільшого відбувалася під тиском держави, визначали церковно-релігійну ситуацію в СРСР у цілому, і в Україні зокрема. Тому очевидно, що усунення державного примусу в другій половині 1980-х років викликало активізацію церковного чинника в суспільній свідомості, поширення релігійних цінностей і уявлень, значне піднесення суспільного авторитету церкви на початку 1990-х років.

Водночас навіть сьогодні слід констатувати відсутність чіткої державної політики в царині релігійно-церковного життя, брак моделі державно-церковних взаємин у незалежній Україні (попри декларованість принципу відокремлення церкви від держави). Та й сама церква виявилась нездатною до чіткого окреслення своєї позиції стосовно новітніх складних суспільно-політичних проблем та стосунків з державою. Як наслідок, церква опинилася в орбіті тих чи інших течій українського політикуму.

Усвідомлення важливості релігійної сфери для громадського життя в процесі побудови демократичного суспільства, пошук основних векторів та визначення пріоритетів державно-церковних відносин на сучасному етапі актуалізує вивчення досвіду минулих десятиріч, зокрема періоду 1917 – 1930-х років в Україні.

Державно-церковні відносини в сучасній Українській державі розвиваються в принципово нових суспільно-політичних умовах, однак вивчення досвіду першого етапу становлення більшовицької влади та суперечливих процесів 1920-1930-х років залишається актуальним (звісно, новизна ситуації вимагає адекватних, таких, що відповідають сучасним реаліям, підходів до моделювання державно-церковних взаємин). Варто враховувати те, що відносини цих інституцій (держави і церкви) складалися доволі непросто, вони обтяжені тривалою історією помилок і перегинів. Як це не парадоксально, але більш ніж 70-річний досвід тотального войовничого атеїзму корелює становлення моделі державно-церковних взаємин і сьогодні, зберігаючи постулат (проголошений на конституційному рівні) відокремлення церкви від держави з виразними „ленінськими рудиментами». Тому дослідження процесу становлення державно-церковних відносин в радянській Україні періоду 1917 – 1930-х років становить не лише значну цінність для объективного відтворення історичного минулого, але й водночас рефлексує до сучасності, окреслюючи визначальні орієнтири у розвуязанні державно-церковних проблем сьогодення. Наявність значної кількості конфесій, активна громадсько-політична діяльність церковних організацій, складні процеси суспільного розвитку, тісний звуязок релігійних і національних почуттів і надалі потребує вдосконалення політичних, правових, соціальних аспектів з урахуванням ретроспективного звернення до подій вітчизняної історії.

Сподіваємось, що ґрунтовний