Інститути спільного інвестування та особливості їх діяльності

 

Вступ

1. ІСІ: теоретичні засади

1.1. Сутність та характеристика інститутів спільного інвестування та особливості їх діяльності

1.2. Класифікація інститутів спільного інвестування

2. Аналітичний огляд ринку ІСІ в Україні

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Залучення інвестицій є однією з найбільш важливих та необхідних умов розвитку всіх галузей національного господарства. Існують різноманітні інструменти для реалізації процедури інвестування, а саме: акції, облігації, пряма участь інвесторів у підприємницькій діяльності, кошти пенсійних фондів тощо. Одним із найбільш ефективних механізмів залучення інвестицій та здійснення інвестиційної діяльності у країнах з високорозвиненою економікою є інститути спільного інвестування (ІСІ).

В Україні перші інвестиційні фонди розпочали свою діяльність із зміною законодавства України у 2001 р. Сьогодні інвестиційні фонди відіграють досить вагому роль у розвитку національної економіки. Зважаючи на те, що ІСІ акумулюють значний обсяг різноманітних інвестиційних ресурсів, у подальшому вони можуть стати одним з основних джерел фінансування та впровадження інновацій, розвитку пріоритетних галузей економіки тощо. Інвестиційні фонди відіграють роль посередника між вкладником і об’єктом вкладення при здійсненні непрямих інвестицій.

Висвітленню актуальних питань інвестиційної діяльності в сучасних умовах приділено увагу в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема І. Алєксєєва, І. Бланка, С. Вовканича, М. Герасимчука, Б. Данилишина, М. Долішного, Т. Затонацької, Н. Карачиної, С. Князя, В. Козика, О. Мельник, А. Рум’янцева, А. Пересади, Ж. Поплавської, Н. Свиридова, І. Скворцова, А. Сухорукова, Ф. Ткачика, В. Петті, А. Сміта, Роберта В. Колба, Рикардо Дж. Родригеса, Дж. Кейнса, Р. Петерсона, А. Фукса, О. Хмиз тощо. Незважаючи на те, що здійснення спільного інвестування в Україні є відносно новим видом діяльності, теоретичні і прикладні засади його ведення знайшли відображення у дослідженнях низки науковців, таких як Л. Антонюк, Ю. Гохберг, Т. Косова, О. Красовська, О. Кузьмін, І. Литвин, Л. Ліпич, І. Лукашова, Ю. Макогон, С. Москвін, С. Науменкова, І. Олексів, А. Поручник, С. Черкасова та ін.

Однак існуючі дослідження науковців не формують цілісної картини щодо здійснення спільного інвестування. Останнє зумовлює постановку низки важливих наукових завдань, які потребують невідкладного вирішення.

Метою даної роботи є дослідження стану і перспектив розвитку інститутів спільного інвестування в Україні.

При написанні роботи було поставлено наступні завдання:

• розглянути підходи до поняття та видів інститутів спільного інвестування;
• дослідити нормативно-правове регулювання діяльності ІСІ в Україні;
• дослідити сучасний стан ринку ІСІ в Україні;

 

 

Розвиток національної економіки потребує вкладення значних взаємопов’язаних ресурсів, а саме інвестиційних, технологічних, трудових, інтелектуальних та інших. Тому способи залучення таких ресурсів, їх акумулювання та ефективне використання є одними із ключових завдань інвестиційної діяльності.

Сучасні умови функціонування економічної системи дозволяють ефективно залучати інвестиційний капітал у розвиток підприємств різних форм власності та видів діяльності (інноваційні, промислові, машинобудівні, енергетичні та ін.) шляхом створення й використання інститутів спільного інвестування (ІСІ), які акумулюють капітал фізичних та юридичних осіб для подальшого його спрямування на розвиток виробництва, створення й упровадження нових технологій, а це, своєю чергою помітно підвищує добробут населення й сприяє зниженню рівня безробіття за рахунок новостворених робочих місць.

У відповідності до тверджень вітчизняних науковців, сфера інвестування посідає чи не найважливіше місце в процесі становлення вітчизняної економіки і є «основою стабільного функціонування і розвитку економічної системи» [1, с. 251], «передумовою розвитку відтворювальних процесів галузі» [2, с. 171], забезпечує «зростання ВВП як у цілому, так і на душу населення» [3, с. 115] і «високий рівень розвитку регіонів і підвищення добробуту населення, передбачає активізацію населення, передбачає 10 активізацію діяльності всіх суб’єктів цього процесу як важливої ланки соціально-економічної політики держави» [4, с. 1].

Основні напрямки розвитку й удосконалення регуляторних процесів у діяльності фондового ринку подані в Указі Президента України «Про затвердження Програми розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки «Європейський вибір – нові можливості для прогресу та зростання» [5], стратегією якого є євроінтеграція вітчизняного законодавства, що відкриває нові можливості для існуючих і потенційних учасників такого ринку. Однак цей документ досі не набрав чинності й залишається проектом. А основні напрями розвитку висвітлено в «Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року» [6], затвердженій постановою КМУ від 6 серпня 2014 р., яка враховує як загальнодержавні особливості відповідного розвитку, так і територіальні особливості, галузеві й управлінські аспекти, передбачає залучення капіталу з охопленням різних напрямів економіки. Так, дослідження розроблених програм дозволяє дійти висновку про безпосередню потребу в залученні інвестицій для досягнення позитивного результату кожної з поставлених цілей. Тому дослідження інвестиційної діяльності, а саме категорії «інститути спільного інвестування», є важливою з точки зору її розуміння.

Згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) « [7] до 01. 01. 2014 р. ІСІ визначається «як корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, що проводить діяльність, пов’язану з об’єднанням 11 (залученням) грошових ресурсів інвесторів з метою одержання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість»