Класифікація психолого-діагностичних процедур

 

Вступ

Неекспериментальні психологічні методи

Спостереження

Анкетування

Бесіда

«Архівний метод» або вивчення продуктів діяльності

Контент-аналіз

Монографічний метод

Діагностичні методи

Експериментальні методи

Формуючі методи

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Специфіка наукової психології полягає в тому, що для нагромадження своїх даних вона використовує значний арсенал наукових методів. Велику роль відіграє і те, яким шляхом отримано ті чи інші знання. Взаємозв'язок отриманих у дослідженні фактів з попередніми уявленнями вченого про досліджувані феномени і, відповідно, з застосованими методами можна простежити у всіх психологічних напрямках. Тому проблема методології психологічного пізнання є однією із найбільш істотних і обговорюваних проблем психології. Існує кілька поглядів на класифікацію методів психологічного дослідження. Наприклад Г. Пірьов, розділив ці методи на:

- власне методи (спостереження, експеримент, моделювання й ін.) ;

- методичні прийоми;

- методичні підходи (генетичний, психофізіологічний та ін.).

Сергій Леонідович Рубінштейн (1889-1960) у «Основах загальної психології» у якості головних психологічних методів виділив спостереження й експеримент. Перше підрозділялося на «зовнішнє» і «внутрішнє» (самоспостереження), а експеримент – на лабораторний, природний і психолого-педагогічний плюс допоміжний метод – фізіологічний експеримент у його основній модифікації (метод умовних рефлексів). Крім того, він виділив прийоми вивчення продуктів діяльності, бесіду (зокрема, клінічну) і анкету.

Природно, з часом виникли зміни у цій класифікації. Так, «родинні-ідеологічні» зв'язки психології з філософією позбавили її теоретичних методів, аналогічна близькість з педагогікою і фізіологією сприяла включенню методів цих наук у психологічний перелік.

Нижче розглянемо основні сучасні методи науково-психологічного пізнання.

Розглядати методи сучасної психології необхідно виходячи з чотирьох основних позицій:

a) не експериментальні психологічні методи;

б) діагностичні методи;

в) експериментальні методи;

г) формуючі методи.

 

 

 

Спостереження є одним з найбільш часто використовуваних у психології дослідницьких методів. Спостереження може застосовуватися як самостійний метод, але звичайно воно органічно включається до складу інших методів дослідження, таких, як бесіда, вивчення продуктів діяльності, різні типи експерименту і т. д.

Спостереженням називається цілеспрямоване, організоване сприйняття і реєстрація об'єкта. Спостереження поряд із самоспостереженням є найдавнішим психологічним методом. Як науковий емпіричний метод спостереження широко застосовується з кінця XIX століття в клінічній психології, психології розвитку і педагогічної психології, у соціальній психології, а з початку XX століття – у психології праці, тобто в тих областях, де особливе значення має фіксація особливостей природної поведінки людини в звичних для неї умовах, де втручання експериментатора порушує процес взаємодії людини із середовищем. Тим самим для спостереження особливе значення має збереження «зовнішньої» валідності.

Розрізняють несистематичне і систематичне спостереження. Несистематичне спостереження проводиться в ході польового дослідження і широко застосовується в етнопсихології, психології розвитку, соціальній психології. Для дослідника, який проводить несистематичне спостереження, важлива не фіксація причинних залежностей і суворий опис явища, а створення певної узагальненої картини поведінки індивіда або групи у визначених умовах.

Систематичне спостереження проводиться за визначеним планом. Дослідник виділяє реєстровані особливості поведінки (змінні) і класифікує умови зовнішнього середовища. План систематичного спостереження відповідає схемі квазіексперименту або кореляційного дослідження.

Розрізняють «суцільне» і вибіркове спостереження. У першому випадку дослідник (або група дослідників) фіксує всі особливості поведінки, доступні для максимально докладного спостереження. В іншому випадку звертається увага лише на визначені параметри поведінки або типи поведінкових актів, наприклад, фіксується лише частота прояву агресії або час взаємодії матері і дитини протягом дня і т. д.

Спостереження може проводитися безпосередньо або з використанням спостережних приладів та засобів фіксації результатів. До них відносяться: аудіо-, фото- і відеоапаратура, особливі карти спостереження і т. д.

Фіксація результатів спостереження може виконуватися в процесі спостереження або відстрочено. В останньому випадку зростає значення пам'яті спостерігача, «страждає» повнота і надійність реєстрації особливостей поведінки, а отже, і вірогідність отриманих результатів. Особливе значення має проблема спостерігача. Поведінка людини або групи людей змінюється, якщо вони знають, що за ними спостерігають. Цей ефект зростає, якщо спостерігач невідомий групі або індивіду. Особливо сильно ефект спостерігача виявляється при навчанні складним навичкам, виконанні нових і складних задач, наприклад, при дослідженні «закритих груп» (банд, військових колективів, підліткових угруповань і т. д.) зовнішнє спостереження виключене. Включене спостереження припускає, що спостерігач сам є членом групи, поведінку якої він досліджує. При дослідженні індивіда, наприклад дитини, спостерігач знаходиться в постійному, природному спілкуванні з нею.

Існує два варіанти включеного спостереження.

1) об’єкти знають про те, що їх поведінка фіксується дослідником (наприклад, при вивченні динаміки поведінки в групі альпіністів або екіпажа підводного човна) ;

2) об’єкти не знають, що їх поведінка фіксується (наприклад, діти, які грають у кімнаті, одна стіна якої – дзеркало Гезелла; група ув'язнених у загальній камері і т. д.).

У будь-якому випадку найважливішу роль відіграє особистість психолога – його професійно важливі якості. При відкритому спостереженні через визначений час люди звикають до психолога і починають поводитися природно, якщо він сам не провокує «особливого» відношення до себе. У випадку, коли застосовується приховане спостереження, «викриття» дослідника може мати серйозні наслідки не тільки для