Організація і проведення психодіагностичного обстеження

 

Вступ

І. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

ІІ. ПРИКЛАДИ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК, ЯКІ ВИКО-РИСТОВУЮТЬСЯ У ПРАКТИЦІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОДІАГНОСТИКИ У ПРОЦЕСІ ПСИХО-ЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

IV. ЕТИЧНІ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Специфіка психодіагностики на сучасному етапі її розвитку полягає в тому, що для нагромадження своїх даних вона використовує значний арсенал наукових методів. Велику роль відіграє і те, яким шляхом отримано ті чи інші знання. Взаємозв'язок отриманих у дослідженні фактів з попередніми уявленнями вченого про досліджувані феномени і, відповідно, з застосованими методами можна простежити у всіх психологічних напрямках. Тому проблема організації і проведення психодіагностичних процедур є однією із найбільш істотних і обговорюваних проблем. Існує кілька поглядів на класифікацію методів психологічного дослідження. Наприклад Г. Пірьов, розділив ці методи на:

власне методи (спостереження, експеримент, моделювання й ін.) ;

методичні прийоми;

методичні підходи (генетичний, психофізіологічний та ін.).

Сергій Леонідович Рубінштейн (1889-1960) у «Основах загальної психології» у якості головних психологічних методів виділив спостереження й експеримент. Перше підрозділялося на «зовнішнє» і «внутрішнє» (самоспостереження), а експеримент – на лабораторний, природний і психолого-педагогічний плюс допоміжний метод – фізіологічний експеримент у його основній модифікації (метод умовних рефлексів). Крім того, він виділив прийоми вивчення продуктів діяльності, бесіду (зокрема, клінічну) і анкету.

У сучасній психодіагностиці розглядають чотири основні позиції:

a) не експериментальні психологічні методи;

б) діагностичні методи;

в) експериментальні методи;

г) формуючі методи.

 

 

Уявлення психологів-консультантів про те, чи потрібна їм психодіагностика і як вони можуть використовувати її у своїй практичній роботі різноманітні, але в цілому досить скептичні. Одна із причин цього – відсутність інтересу до подібних до питань з боку фахівців з психодіагностики, які (на відміну, наприклад, від тих, хто працює в дитячій або організаційної психології) як правило не вважають своїм безпосереднім завданням проблеми адаптації психодіагностики до конкретних практичних завдань і ситуацій психологічного консультування. У результаті психолог-консультант має у своєму розпорядженні набір якісних інструментів при відсутності чіткого уявлення про те, навіщо вони йому потрібні. Тому набір залишається незатребуваним, або використовується недостатньо ефективно, або взагалі не за призначенням.

У рефераті зроблено спробу заповнити даний пробіл і дати варіанти відповідей на найактуальніші запитання щодо взаємини психодіагностики із психологічним консультуванням і психотерапії, а також адекватної організації та проведення психоіагностичного обстеження.

Насамперед сформулюємо ті переваги, які дає психодіагностика при вирішенні практичних завдань у процесі надання психологічної допомоги у порівнянні з неформалізованими методами. До цих переваг можна віднести:

об'єктивність даних, їх відносну незалежність від особистого досвіду й вражень психолога. Дані психодіагностики можуть підтвердити ці уявлення, а можуть і суперечити їм, що повинно стати серйозною підставою для їх перевірки, а можливо й перегляду;

швидкість одержання інформації. Психодіагностичні методики створюються для того, щоб за порівняно короткий проміжок часу (звичайно від декількох хвилин до години) сформувати цілісне уявлення про клієнта і (або) виявити його психологічні особливості, які є важливими для надання психологічної допомоги. Додаткові можливості по вивільненню часу психолога на проведення тестування й обробку результатів забезпечує комп'ютерне тестування;

можливість додаткової оцінки. Основна вихідна інформація психодіагностичного дослідження міститься у бланку тесту або протоколі, заповненому психологом. Ця інформація, як правило, набагато багатша і об’єктивніша, ніж, наприклад, записи психотерапевтичної сесії. З цими даними психолог може звернутися по допомогу або консультацію до колег, а також повернутися до них на будь-якому етапі роботи із клієнтом, якщо виникне потреба в їх повторному аналізі або переосмисленні;

можливість одержання надійних і достовірних результатів. Надійність забезпечується зокрема тим, що визначення характеристик клієнта відбувається за результатами його відповідей на десятки а то й сотні спеціально відібраних питань, тоді як при бесіді психолог часто робить висновки на основі меншої за кількістю і більш фрагментарної інформації. Вірогідність результатів забезпечується можливістю перевірки щирості клієнта.

Для розуміння можливостей психодіагностики має принципове значення те, які методи використовує психолог у своїй роботі – тестові чи експертні. Зупинимося на цьому трохи докладніше.

Тестові методи припускають використання тестів як коротких стандартизованих обстежень, які дозволяють дати кількісну і якісну оцінку психологічних особливостей людини. Стандартизоване обстеження має на увазі наявність стандарту процедури проведення тестування, обробки його результатів та їх змістовної оцінки, яка задається розроблювачем тесту, а від користувача вимагається строге дотримання цієї процедури. Тільки при дотриманні стандарту користувач зможе «скористатися плодами праці» розроблювача, тобто оцінити свого клієнта за допомогою тестових норм і даних змістовної інтерпретації. Основними атрибути якісного тесту є:

стандартний тестовий матеріал;

ключі для обробки;

тестові норми;

відомості про основні характеристики тесту – валідність і надійність, які дозволять користувачеві оцінити якість тесту і його відповідність завданням дослідження;

основи інтерпретації, користуючись якими можна «перевести» кількісний показник обстежуваного в опис його психологічних особливостей.

На відміну від тестових методів, експертні (клінічні) методи не припускають стандартизації. Процедура їх проведення й аналізу задана не так жорстко, як для тестів, і може бути змінена психологом, якщо він вважатиме це доцільним. Їх результатом є якісна