Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції

 

2.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції

2.2 Сторони в договорі контрактації

2.3 Предмет договору контрактації

3.1 Зміст договору контрактації

3.2 Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань

 

Актуальність питання, поставленого в курсовому проекті полягає в тому, в умовах активізації підприємницької діяльності аграрних товаровиробників, реформуванням аграрного сектора економіки, великого значення набувають договори в сфері реалізації сільськогосподарської продукції. Для нашої держави договір контрактації є основною формою закупівлі сільськогосподарської продукції, а сільськогосподарське виробництво займає чільне місце у економіці країни. Тому, від належного правового регулювання цих відносин залежить стан продовольчої безпеки України, оскільки недостатня її кількість може мати непередбачувані соціальні та економічні наслідки.

Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту (продажу) продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити і передати заготівнику такої продукції у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в зумовлені договором строки в кількості і асортименті, передбачених цим договором, а заготівник зобов'язується сприяти виробнику у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти і оплатити її за обумовленими цінами.

Об'єктом дослідження виступає договір контрактації сільськогосподарської продукції, його значення і роль в українському законодавстві.

Предметом дослідження виступають норми чинного аграрного, господарського та цивільного законодавства та інші нормативно-правові акти щодо договору контрактації.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі методів аналізу теоретико-методологічних засад, співставлення та компаративістського, дослідити всі властивості договору контрактації сільськогосподарської продукції, його зміст, права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до поставленої мети, головними завданнями роботи є наступні:

Дослідження поняття та суті договору контрактації;

Вивчення змісту, права та обов'язків сторін договору контрактації сільськогосподарської продукції;

Виявлення проблем у законодавчому регулюванні даного виду договору.

При написанні роботи використовувались праці вітчизняних вчених у галузях аграрного, цивільного та господарського права. Зокрема, Харитонова Є. О., КрупкИ Ю. М., Підопригори О. А., Погрібного О. О., Жушмана В. П., Панченка М. І., Шевченка Я. М., Борисової В. І., Дзера О. В., Несинової С. В., Вінник О. М., а також праці багатьох інших вчених.

Робота складається із вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

 

 

Забезпечення населення продовольством, а переробних підприємницьких товариств необхідною сировиною у значній мірі залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції у її виробників, які можуть самостійно реалізовувати останню за договорами через біржі, заготівельні та посередницькі організації.  

Договір виступає правовою формою регулювання економічних відносин за участю аграрних товаровиробників. Вона застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників аграрної продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами.   Загальне поняття договору передбачено ст. 626 ЦК України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір у сільському господарстві можна визначити як правовідношення між двома або більше суб'єктами аграрного господарювання, змістом якого є їхні договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передавати і приймати сільськогосподарську продукцію, виконувати роботу, надавати послуги.  

Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці аграрного права, але в будь-якому разі слід мати на увазі, що аграрно-правові договори є предметом саме аграрного права.   Проте нормативне-правове регулювання договірних відносин в аграрному секторі економіки в сучасних умовах забезпечено значною мірою ЦК України, норми якого поширюються в рівному ступені на договірні відносини в будь-якій сфері, а також ГК України, тобто всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного та господарського законодавства. Аграрне право в свою чергу визначає особливості їх правового регулювання. Особливості договірних відносин сільськогосподарських підприємств виявляються в кожному структурному елементі договору (суб’єкти, предмет, зміст та ін.).  

Щоб досягти як практичної, так і наукової мети в аграрному праві провадиться класифікація договорів у сільському господарстві за певними ознаками. При цьому треба брати до уваги, що сама галузь аграрного права є самостійною комплексною галуззю, тому з одного боку, загальні положення про правочини та їх різновид – договори, містяться в цивільному законодавстві, а правила про окремі специфічні договори в господарських відносинах зазнали свого правового регулювання в рамках господарського законодавства.

З іншого боку, специфіка відносин аграрного виробництва сама по собі та в поєднанні зі специфікою їх законодавчого регулювання зумовлює особливий підхід до визначення поняття, класифікації, змісту договорів у сільському господарстві.

Через це наука аграрного