Проблеми музичного виховання школярів у діяльності західноукраїнських композиторів (друга половина ХІХ – початок ХХ сторіччя)

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

 

Фрайт Іван Васильович

 

УДК 37 (091) (477. 8)

 

 

13. 00. 01 – теорія та історія педагогіки

 

 

Івано-Франківськ – 1998

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти України

Науковий керівник -доктор педагогічних наук‚ професор Черпінський Микола Васильович

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Щупика, завідувач курсу педагогіки і психології

Офіційні опоненти -

 

-доктор педагогічних наук‚ професор‚ член-кореспондент АПН України‚ дійсний член Міжнародної Академії Людини 

Бутенко Володимир Григорович

Херсонський державний педагогічний університет‚голова психолого-педагогічного комплексу

кандидат педагогічних наук‚ старший науковий співробітник

Масол Людмила Михайлівна

Інститут проблем виховання АПН України‚ 

зав. лабораторією естетичного виховання

Провідна установа -Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя

 

Захист відбудеться «28» грудня 1998 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 20. 051. 01 у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника за адресою: м. Івано-Франківськ‚ вул. Шевченка‚57. 

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Прикарпатського університету ім. В. Стефаника‚ м. Івано-Франківськ‚ вул. Шевченка‚57. 

Автореферат розісланий «28» литопада 1998 року. 

 

 

Актуальність проблеми та ступінь наукової розробки теми. Розбудова української школи‚ виховання національно свідомого і духовно багатого підростаючого покоління неможливе без опрацювання теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання і навчання з урахуванням педагогічного досвіду минулого‚ його грунтовного і об’єктивного вивчення. 

Без знання того, як розвивалась теорія і практика виховання та навчання в минулому, неможливо збагнути сучасне й передбачити майбутнє, а також забезпечити єдність, наступність і спадкоємність поколінь. Як зазначено в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), навчально-виховний процес повинен здійснюватися у невіддільності освіти від «національного грунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу». 

Особливий інтерес у цьому плані викликає історія музичної освіти в Західній Україні‚ де в різні історичні періоди‚ в умовах іноземної окупації‚ було нагромаджено позитивний досвід музичного навчання і виховання. Це стосується, зокрема, другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя‚ коли на західноукраїнських землях‚ що перебували на той час під владою Австро-Угорської імперії, відбувалися активні процеси національно-культурного відродження, які зумовили появу великої кількості композиторів. Саме в цей історичний період‚ у складних умовах чужоземного панування ними були досягнуті помітні успіхи в організації музичного навчання та виховання. 

Грунтовне вивчення джерельних матеріалів показує, що в основу музичного виховання школярів західноукраїнські композитори ставили принцип народності, який пронизує всю педагогічну спадщину митців. 

 Композитори робили все для того, щоб музичне виховання відбувалося на національному грунті, а такі проблеми‚ як з’єднання навчання з життям, розвиток музичних і творчих здібностей, єдності ідейного й естетичного виховання, формування в дітей здатності до емоцiйного сприймання музики, закріплення теоретичних знань на практиці та інші‚ позитивно вирішувалися ними і знайшли своє продовження і розвиток у педагогічній діяльності західноукраїнських композиторів першої половини ХХ сторіччя. 

Вони і сьогодні не втратили своєї цінності. Вдумливо аналізуючи їх, стверджуємо, що педагогічна спадщина композиторів, їх досвід педагогічної діяльності здатні і на сучасному етапі забезпечити різноманітність прийомів‚ форм і методів музичного виховання‚ індивідуалізацію процесу навчання з урахуванням психологічних особливостей і вроджених здібностей учнів, а також виховання школярів на кращих здобутках нашого народу. 

Вивчення процесу становлення і розвитку музичного виховання школярів у Західній Україні досліджуваного нами періоду було предметом багатьох наукових праць. В Австро-Угорський період‚ зокрема у другій половині ХІХ сторіччя, ця проблема розроблялася такими композиторами і музичними діячами: А. Вахнянином‚ М. Вербицьким‚ С. Воробкевичем‚ М. Копком‚ Й. Левицьким‚ В. Матюком‚ І. Сінкевичем. Саме вони, усвідомлюючи важливість музичного мистецтва у вихованні підростаючого покоління, і зробили вагомий внесок у розвиток теорії музичного виховання‚ яка грунтувалася на результатах глибокого вивчення історико-культурних надбань нашого народу, що забезпечувало виховання школярів на національному грунті. 

Питання, пов’язані з діяльністю і творчим доробком композиторів другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя‚ знайшли помітне місце і в науково-публіцистичних працях західноукраїнських митців першої половини ХХ сторіччя (до 1939 року). 

Інтерес становлять статті, дослідження, написані І. Біликовським‚ А. Вахнянином‚ В. Витвицьким‚ М. Волошином‚ О. Залеським‚ Р. Зарицьким‚ Ф. Колессою‚ Б. Кудриком‚ І. Левицьким‚ З. Лиськом‚ С. Людкевичем‚ В. Садовським‚ К. Студинським‚ С. Чарнецьким та іншими, в яких розкриті частково окремі питання музично-педагогічної діяльності західноукраїнських композиторів. У зв’язку з цим роботи згаданих авторів містять цінний фактичний матеріал і служать вагомим джерелом нашого дослідження. 

В українській науці радянського періоду проблема музичної діяльності західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя знайшла своє відображення у працях М. Білинської‚ І. Гриневецького‚ М. Загайкевич‚ С. Павлишин, в наукових статтях Й. Волинського, Р. Горака‚ Л. Мазепи‚ С. Процика, Л. Ханик, в дисертаційних роботах М. Білинської‚ Й. Волинського‚ Л. Мазепи‚