Нормативно-правове забезпечення ефективності Управлінської діяльності ОВС України

У другому підрозділі “Сучасний стан правового забезпечення управлінської діяльності в ОВС України” розкривається зміст, предмет і завдання правового регулювання управлінської діяльності в органах, службах та підрозділах внутрішніх справ, визначається поняття принципів права.

Зазначається, що управлінська діяльність в органах внутрішніх справ набуває соціально виправданого характеру лише у випадку правового регулювання всіх її найважливіших сфер і аспектів. Весь процес управління, принципи та методи управління можуть і повинні здійснюватись тільки на основі правових норм, тільки в межах закону. Водночас сьогодні підхід до правового регулювання в ОВС України не може бути традиційним. Адже змінюється саме розуміння права і його місця в суспільстві, по-новому співвідносяться право і влада, право і юридична норма, право і державне управління. Нова роль права, правового регулювання управлінської діяльності в органах системи Міністерства внутрішніх справ виражається в тому, що в змісті даних явищ соціальної дійсності такі методи управлінської діяльності як командування, встановлення вимог повинні змінюватись на компроміс, забезпечення, захист. Наповненість правового регулювання таким змістом повинно відноситись до взаємовідносин органів внутрішніх справ в процесі своєї діяльності з будь-якими учасниками суспільних відносин. Саме тому управлінська діяльність в органах системи МВС України має бути віддзеркаленою в нормативно-правових актах і мати суто правовий, законний характер. Проголошено, що ефективність правового регулювання залежить від багатьох умов і причин, які необхідно і враховувати, і дотримуватись, і створювати. Отже правове регулювання в органах внутрішніх справ повинно здійснюватись відповідно до комплексу основоположних соціально-правових ідей в цій сфері, тобто принципів права. Доведено: по-перше, принципи правового регулювання, здійснюваного з метою ефективної діяльності ОВС України, мають своїми витоками політичну, економічну, ідеологічну і соціальну сфери; по-друге, принципи позитивного права, покликані регулювати функціонування органів, структур та підрозділів внутрішніх справ, підпорядковуються найважливішому, загальнопрофільному принципу в цій сфері – принципу законності. Додержання в своїй діяльності особами рядового і начальницького складу принципів позитивного права є необхідним для ефективного функціонування органів системи МВС і складає своєрідний, нормативно визначений, обов’язковий морально-правовий мінімум, сприйняття і реалізація якого характеризує якісне змістовне наповнення терміна “професіоналізм працівників органів внутрішніх справ України”. Чим віщий рівень усвідомлення особами рядового і начальницького складу принципів позитивного права, додержання й реалізація останніх, тим вищий їх професіональний рівень.

В третьому підрозділі “Нормативне забезпечення як основний засіб управлінської діяльності в органах внутрішніх справ” проведено аналіз сутності та системи такого регулювання.

Багатогранна діяльність органів Міністерства внутрішніх справ регулюється широким масивом різних за характером, юридичною природою і формою нормативно-правових актів. З’ясовано, що до найважливіших завдань даного розгалуженого нормативно-правового забезпечення ОВС України на сьогоднішньому етапі їх реформування насамперед відноситься: а) визначення місця і ролі цієї складової національної правоохоронної системи, її завдань, функцій, принципів, форм і методів функціонування; б) раціоналізація структурної побудови органів, структур та підрозділів внутрішніх справ; в) забезпечення оптимального розподілу функціональних ролей працівників, їх прав і обов’язків; г) створення системи взаємозв’язку управлінсько-виконавчих відносин в цій сфері; д) розмежування і розподіл функцій і ролей щодо збору, обробки інформації й направлення результатів її аналізу на різні рівні управлінської структури; є) закріплення науково обгрунтованої побудови системи прийняття рішень і точне співвідношення її з інститутом відповідальності; ж) упорядкування найважливіших аспектів застосування фізичних та розумових здібностей до служби особового складу.

Розділ ІІ “Теоретичні та практичні аспекти ефективності управлінської діяльності”, який складається з двох підрозділів, присвячено характеристиці змісту наукових, соціально-управлінських та правових чинників ефективної діяльності ОВС України, з’ясуванню критеріїв такої діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ.

У першому підрозділі “Наукові, соціально-управлінські та правові чинники ефективної діяльності ОВС України” досліджуються основні фактори наукової, соціально-управлінської та правової діяльності, які прямо впливають на показники ефективності в сфері діяльності органів, структур і підрозділів внутрішніх справ та їх особового складу.

Підкреслено, що ефективна діяльність органів внутрішніх справ не виникає сама по собі. Вона є наслідком багатьох суспільних явищ і процесів з-поміж яких особливе значення й актуальність сьогодні набувають наукові, соціально-управлінські та правові фактори. Саме наукове, соціально-управлінське і правове забезпечення діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ прищеплює останній властивості, які у своїй сукупності і складають суть поняття “ефективність”. У цьому аспекті зроблено висновок: відомча наука, спираючись на сучасні знання в різних галузях соціальної дійсності, вже сьогодні повинна почати роботу щодо створення єдиної програми наукового забезпечення процесів реформування ОВС України. Елементи стихійності в цій сфері повинні бути заміненими науково обгрунтованими засадами подальшого розвитку досліджуваної складової виконавчої влади в державі. Наголошено, що відправною точкою щодо пізнання ефективності функціонування органів внутрішніх справ є з’ясування суспільної необхідності та соціальної обумовленості відповідної управлінської діяльності. Суспільна необхідність управління в органах системи МВС обумовлена потребою в забезпеченні реалізації правоохоронної політики держави, спрямованої на забезпечення й реалізацію прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин. Соціальна обумовленість управлінської діяльності в цих органах походить з практики їх функціонування як складної організаційної системи, покликаної виконувати правоохоронну і правозабезпечуючу функції держави. У свою чергу наукові та соціально-управлінські чинники ефективної діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ тісно пов’язані і взаємодіють з правовими,