Нормативно-правове забезпечення ефективності Управлінської діяльності ОВС України

 

 

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення нормативно-правового забезпечення ефективності управлінської діяльності ОВС України. Основні з них такі:

1. Організаційна побудова системи управління в органах внутрішніх справ, визначення змісту управлінської діяльності, суб’єкта управління, функцій і завдань об’єкта управління повинні здійснюватись таким чином, щоб досягнення цілей управління в даній сфері правоохоронної діяльності держави відбувалось за найменших витрат сил, засобів і часу. Управління в органах системи МВС повинно здійснюватись раціонально і ефективно. До критеріїв ефективності в даному випадку слід віднести розміри витрат, терміни та якість виконання завдань і досягнення поставлених цілей. Вимоги ефективного управління полягають в першу чергу в розробці різних варіантів рішень, їх співставленні й виборі найоптимальнішого з них. У зв’язку з цим, вибір оптимального рішення повинен здійснюватись з урахуванням наступних вимог: максимальне використання досягнень науки; реальність та об’єктивність; забезпеченість необхідними ресурсами; органічна поєднаність усіх рішень; комплексність; динамічність; узагальнення, врахування й використання нормативного зарубіжного і національного досвіду.

2. Природа управлінської діяльності в службах та підрозділах внутрішніх справ, як особливого різновиду державного управління, випливає з його соціальної функції, спрямованої на упорядкування процесів розвитку цих органів в інтересах всього суспільства шляхом узгодження різноманітних вимог, потреб та форм діяльності в правоохоронній і правозабезпечувальній діяльності механізму державного апарату. Такий підхід до визначення соціально-управлінської природи діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ України означає, по-перше, об'єктивну обумовленість і правозабезпеченість планованих дій; по-друге, узгодженість масштабів планованих заходів з обсягом реальних ресурсів; по-третє, вибір заходів впливу на конкретну ситуацію; по-четверте, всебічний контроль виконання запланованих дій виключно з точки зору досягнення передбачуваних результатів.

3. Суспільно-політична природа управління в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ безпосередньо обумовлює цілі цього виду управління, формує інтереси учасників відповідних управлінських відносин, породжує багаторідні ідеологічні та соціально-психологічні фактори, які й складають “живу тканину” управління, олюднюють формалізовані управлінські елементи. Схематично, керуючись правилами логічного переходу від об'єктивного до суб'єктивного та причинно-наслідковими взаємозв'язками, механізм суспільної детермінації управління в сфері органів внутрішніх справ необхідно означити наступним чином: соціальна природа – цілі органів системи Міністерства внутрішніх справ – цілі управлінської діяльності в цій сфері – функції – структура – принципи – методи, способи, засоби і прийоми. У свою чергу соціальний механізм формування і реалізації управлінської діяльності органів системи МВС може бути представленим єдиним ланцюгом взаємопов'язаних суспільних явищ: правоохоронні потреби й інтереси учасників суспільних відносин – цілі органів, структур та підрозділів внутрішніх справ – рішення та дії в цій сфері – результати.

4. Предметом правового регулювання управління в органах системи МВС України є такі суспільні відносини, що виникають в процесі їх організації і функціонування стосовно вирішення різних питань у сфері правоохоронної і правозастосовчої діяльності держави. Це: цілі, функції, структурна організація системи органів, принципи, організаційні засоби, заходи, форми, методи, стадії, процедури, операції та інші елементи даного різновиду державного управління. Сутність відповідного правового регулювання в даному випадку визначають його функціональне призначення та певні способи і технології юридичного забезпечення владної суспільно-державної правоохоронної волі. Найважливішими з-поміж них є: встановлення загальноприйнятних умов діяльності органів внутрішніх справ та їх посадових осіб; актуалізація панування всезагальної волі, що уособлюється в державі; легітимізація та юридична єдність різних структурних підрозділів органів системи МВС України; розроблення й закріплення арсеналу засобів даного різновиду державного управління.

5. Соціальну ефективність організації і функціонування керованих об'єктів стосовно управлінської діяльності в органах системи Міністерства внутрішніх справ слід визначати як за кінцевим результатом, об'єктивуючому і характеризуючому їх внутрішню життєдіяльність, так і за тим, як цей кінцевий результат вписується в запити суспільства, задовольняє, забезпечує їх чи навпаки. Для суспільства, учасників суспільних відносин не важлива сама по собі діяльність того чи іншого управлінського об'єкта в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ, ефективна вона чи ні, – їх турбують їхні власні права, свободи та інтереси.

6. Критерії загальної соціальної ефективності управлінської діяльності в органах внутрішніх справ полягають, по-перше, в ступені відповідності напрямків, змісту та результатів діяльності суб'єктів і об'єктів управління тим соціальним параметрам, які визначені функціями і статусом кожного органу, структури, підрозділу чи посадової особи; по-друге, в законності рішень та дій відповідних управлінських структур і працівників; по-третє, у мірі врахування і вираження в управлінських правоохоронних рішеннях та діях