Оцінка екологічного стану басейну річки Лютиця за рівнем антропогенного навантаження

Водні ресурси басейну використовуються в теперішній час помірно. Найбільшим водоспоживачем є сільське господарство. Сумарна потреба у воді складає приблизно 1333 тис. м3 за рік, а безповоротне використання 983, 0 тис. м3 за рік. Вода, як і земля, є основною продуктивною силою. Вона використовується для обводнення і зрошення сільськогосподарських угідь, водозабезпечення населених пунктів, тваринницьких ферм, розвитку рибного господарства і водоплавної птиці.

Вода – основна складова частина біосфери. Гідросфера, біосфера, атмосфера – головні компоненти природного середовища, які найбільше впливають на розвиток і розміщення сільськогосподарського виробництва. Його продуктивність у великій мірі залежить від водозабезпеченості території, вологості повітря і ґрунтів. Вода – це речовина, яка входить до складу усіх живих організмів, і без неї вони не можуть жити і розвивається. Вода використовується не тільки в сільському господарстві, але й у промисловості та енергетиці для технічних цілей, в енергетиці – для виробництва електроенергії, в сільському господарстві -для обводнення і зрошення земель, водопостачання тваринницьких ферм і комплексів, розвитку рибного господарства і водоплавної птиці. Найбільша кількість води з природних джерел витрачається на гідротехнічну меліорацію. [4]

 

 

Основними джерелами забруднення природних вод є комунальні стічні води, сільськогосподарські стоки, поверхневі стоки та атмосферні опади.

Комунально-побутові стоки характеризуються з одного боку високим вмістом поживних речовин, необхідних рослинам, але з іншого боку – вмістом миючих засобів, фекалій, хвороботворних мікроорганізмів, яєць гельмінтів тощо. Стоки з сільськогосподарських угідь містять мінераотні та органічні добрива. Поверхневий стік вносить забруднюючі речовини в річки та озера з земель, які піддаються ерозії (великі та дрібні мінеральні частинки), в результаті чого здійснюється обміління річок та замулювання озер та водосховищ. Водойми забруднюються також атмосферними опадами, які вимивають промисловий і побутовий бруд з територій підприємств, гірничих виробок, міських вулиць.

Забруднення викликає зміну характеру середовища й властивостей його компонентів, часто шкідливо впливає на розвиток живих організмів. Ступінь змін і масштаби наслідків залежать від інтенсивності й характеру забруднення, а також від здатності середовища (екосистеми) до самоочищення, від стійкості проти зовнішніх впливів. [18]

 

 

Характеристика основних проблем та негативних факторів, які відбуваються на території басейну річки Лютиця представлена у таблиці 4. 3.

 

 

Отже, розглянувши основні проблеми та негативні фактори в басейні річки можна зробити висновок, що найбільш негативно впливає сільське господарство та промисловість. А саме, винос забруднюючих речовин у гідрографічну мережу внаслідок її змиву поверхневим стоком з сільськогосподарських угідь та забруднення вод об´єктами тваринництва при відведені стічних вод та просочування забруднюючих речовин з водою в грунт. [19]

 

 

 

Поверхня водозбору річкового басейну визначається по ізогіпсах карти шляхом оконтурювання меж водорозділу. Використовуються методи діаграм або дискограм. Крім цього, існують методи: графоаналітичний (шляхом розбивки поверхні басейну на трикутники або трапеції з подальшою сумацією отриманих площ) ; графічний (з допомогою палетки-клітчатки або лінійчатої палетки) ; механічний (з допомогою планіметра типу ПП-2К).

Площа поверхні водозбору басейну річки Лютиця знаходиться за допомогою палетки.

По даних обрахунків маємо, що площа басейну річки Лютиця, який представлено на рисунку 1, виміряна палеткою, становить 52 см2. Відповідно до масштабу (1 см = 2 км) маємо:

S=52 см2 *4 км2=208 км2

Отже, площа поверхні водозбору річкового басейну, яку ми розраховували графічним методом становить 208 км2.

 

 

Словацькі вчені Е. Клементова, В. Гейніге в якості кількісної та якісної оцінки екологічної стійкості ландшафту запропонували оцінку стану басейну на основі визначення коефіцієнта стабілізації та стійкості ландшафту – Пкесл.

Коефіцієнт екологічної стабільності ландшафту (Пкесл) вираховують як відношення площ стабільних елементів ландшафту до нестабільних:

  (5. 1.)

де: Fст- площі зі стабільними елементами ландшафту, %;

Fнст – площі з нестабільними елементами ландшафту, %.

До стабільних елементів, на думку вчених, належать ті, які позитивно впливають на ландшафт, а саме: площі, зайняті під лісами, лісосмугами, болота та заболочені землі, луки, пасовища, природоохоронні території. До нестабільних зараховують сільські та міські забудови, ріллю, городи, водосховища, водостоки, канали і землі промислового використання.

Площі стабільних і нестабільних ландшафтів наведені в таблиці 5. 1

 

 

Залежно від значень Пкесл надають оцінку стійкості ландшафту за такою класифікацією: Пкесл<=0, 5 – нестабільна з яскраво виявленою нестабільністю; Пкесл = 0, 5…1 – нестабільна; Пкесл = 1, 01…3, 0- умовно нестабільна; Пкесл = 3, 01…4, 5 – стабільна; Пкесл> 4, 5 – стабільна з яскраво виявленою стабільністю.

Розрахунок:

КЕСЛ= (164, 4+13, 17+82, 005+0, 735) / (59, 85+46, 575+120, 3+0, 345) = 1, 15

Отже, в даному підрозділі було визначено величину антропогенного