Оцінка екологічного стану басейну річки Лютиця за рівнем антропогенного навантаження

- сприяння впровадженню принципів збалансованого використання ресурсів окремих річок, зокрема обмеженню видобутку руслових пісків, гравію, відновлення проточності річок тощо;

- сприяння впровадженню сучасних технологій утилізації шахтних, рудникових, промислових та інших стічних вод.

Таким чином, функціонально цілісний підхід з диференціації природного середовища і басейновий підхід як його складова частина завоювало вже немало прихильників. Його основні переваги – орієнтація на вивчення динаміки, чітка вираженість меж і зв’язків, можливість залучення геофізичних, геохімічних і системних методів. Враховуючи взаємозв’язок водних ресурсів, залежність їх стану від структурно-функціональної організації ландшафтів і господарського комплексу, найбільш раціональна і генетично обґрунтована схема управління може бути побудована лише за басейновим принципом.

Басейновий підхід до різних географічних та еколого-економічних проблем довів життєвість і перспективність. Починаючи з його застосування в гідрології суші та інших науках фізико-географічного циклу і ландшафтознавства, він в даний час все більше використовується в гео-екологічних дослідженнях для вирішення задач природокористування. [3]

Аналіз літературних джерел дозволив визначити, що якісний і кількісний екологічний стан річок залежить від ступеня використання природних ресурсів (в першу чергу водних, земельних, лісових), забруднення біогенними речовинами сільськогосподарських угідь, хімічних засобів захисту рослин, будівництва ферм і великих тваринницьких комплексів. Стік хімічних компонентів у річках є суттєвим і впливає на формування хімічного складу річкових вод на даній території, на якість води у них.

 

 

 

Річка Лютиця належить до басейну р. Стир і являється її лівою притокою першого порядку. Басейн річки розміщений в межах лісової зони. Протікає річка по території Волинської області. Довжина річки 37 км, площа водозбору 208 км², залісненість 55, 0%, заболоченість 1, 4%, розораність 15, 2%. За витік річки прийнята точка земної поверхні з відміткою 200 м абс., розміщена на північ від села Підгірне. Річка має 26 приток довжиною до 10 км. Загальна довжина яких 136 км. Коефіцієнт густоти мережі (без врахування річок з довжиною менше 10 км) складає 0, 17 км/км². Падіння річки 29, 4 м, середньозважений нахил 0, 73 м/км. Норма стоку річки складає 19, 5 млн. м3, стік маловодних років забезпеченістю 75% і 95% відповідно 12, 4 і 6, 7 млн. м³. Власний стік річки зарегульований слабо.

Басейн річки розташований в межах Турійської денудаційної рівнини. Абсолютні відмітки поверхні складають 170, 6 – 203, 3 м Бс. Загальний схил поверхні на північ та північний схід коливається в межах 0, 0002 -0, 0022. Густота розчленування складає 0, 17 – 0, 65 км/ км2. Глибина ерозійного урізу складає 0, 8 – 9, 8 м.

Ландшафти території належать до двох типів: поліського, з перевагою боліт, луків, дубово-соснових і дрібнолистих лісів та лісостепового, з поширенням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в наш час переважно – орних земель.

Хоча поверхня Волинської області є загалом рівнинною, проте вона досить виразно поділяється на декілька орфографічних частин, а саме: Волинське горбисте пасмо виявлене окремими (моренними) горбами, які простягаються від Любомля в межах 0, 0002 -0, 0022. Густота розчленування складає 0, 17 – 0, 65 км/ км². Глибина ерозійного урізу складає 0, 8 – 9, 8 м.

В басейні ріки Лютиця мають розвиток процеси заболочування та підтоплення заплави, які дещо знижені за рахунок осушення земель в долині річки. Повсюдне поширення мають карстові процеси, однак ступінь їх прояву на даній території переважно низька.

 

 

 

Аналіз даних, які характеризують схили долини, заплаву та русло річки показують, що в басейні ріки Лютиця мають розвиток процесу заболочування та підтоплення заплави, які дещо знижені за рахунок осушення земель в долині річки. Повсюдне поширення мають карстові процеси, однак ступінь їх прояву на даній території переважно низька. [4, 5]

 

 

Клімат басейну помірно – континентальний з відносно сухим холодним періодом і більш вологим – теплим.

 

 

Зареєстровані максимальна і мінімальна температури повітря відповідно дорівнюють 38 і -37 °С. Число засушливих днів (вологість повітря менше 30%) складає в середньому 7, 2 в рік. Спостережений добовий максимум опадів дорівнює 114 мм. Сніговий покрив у басейні спостерігається щорічно, стійкість снігового покрову спостерігається в 85% зим. Середня висота снігового покриву складає 15 см, максимальна 36 см. Найбільша глибина промерзання ґрунту досягає 110 см. Середня величина випаровування з поверхні води складає 550 мм. Переважаючими являються вітри західного напрямку. Середньорічна швидкість вітру складає 10 м/с. Повторюваність напряму вітрів наведено в таблиці 1. 3. На рис. 1. 2. зображена циклограма середньої багаторічної повторюваності напряму вітрів.

 

 

Рис. 1. 2. Циклограма середньої багаторічної повторюваності напрямку вітру (%)

 

Аналізуючи табл. 1. 3. та рис. 1. 2,